Аналіз регіональної економіки

Аналіз регіональної економіки

Стеценко Т. О.

Аналіз регіональної економіки:

ЗМІСТ

ВСТУП 3Тема 1. Теоретичні основи регіонального аналізу 41.1. Основні поняття регіонального економічного аналізу 41.2. Застосування системного аналізу в управлінні економікою регіону 61.3. Порядок проведення регіонального економічного аналізу 10

Тема 2. Аналіз демографічної ситуації в регіоні та ринку праці 112.1. Аналіз демографічної структури населення регіону 112.2. Перспективна оцінка чисельності і структури населення регіону 122.3. Регіональний ринок праці 18

Тема 3. Аналіз регіонального доходу 253.1. Теоретичні підходи до оцінки доходу регіону 253.2. Основні методи виміру регіонального доходу 29

Тема 4. Аналіз загальноекономічних показників розвитку економіки регіону 364.1. Система основних загальноекономічних показників розвитку регіону та аналіз його економічного потенціалу 364.2. Аналіз загального рівня соціально-економічного розвитку регіону 394.3. Методика проведення кількісного та якісного аналізу загальноекономічних показників розвитку регіону 41Тема 5. Аналіз динаміки і структури суспільного виробництва регіону 435.1. Аналіз відтворювальної структури регіону 435.2. Регіональний економічний цикл і динамічні якості регіону 485.3. Аналіз галузевої структури 525.4. Проведення аналізу структури економіки регіонів за Класифікацією видів економічної діяльності 60

Тема 6. Аналіз динаміки рівня життя населення і розвитку соціальної сфери 646.1. Методологічні положення оцінки рівня життя населення регіону 646.2. Аналіз розвитку соціальної сфери регіону 66

Тема 7. Аналіз ресурсного потенціалу регіону 737.1. Природно-ресурсний потенціал регіону та його соціально-економічна оцінка 737.2. Основні методи економічної оцінки природних ресурсів 777.3. Аналіз використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища при розробці програми соціально-економічного розвитку регіону 80

Тема 8. Аналіз економічної безпеки регіону 828.1. Основні теоретичні підходи до аналізу міжрегіональних розбіжностей соціально-економічного розвитку 828.2. Поняття депресивної території та можливість її санації 86

ВСТУП

В умовах економіки перехідного періоду, коли відбуваються процеси роздержавлення і реформування всіх сфер економічного життя країни, основний тягар реформ переміщується на місцевий, тобто регіональний рівень, виникає необхідність змін у методах управ¬ління окремою територією, місцевістю, зоною. Але для того, щоб розробити ефективну національну і регіональну економічну політику, концепції і стратегії розвитку окремих регіонів і територіально-адміністра¬тивних одиниць, точно визначити депресивні території, котрі вимагають пріоритетної державної підтримки, необхідно здійснити аналіз найрізноманітніших питань у регіональному аспекті. Завдання такого аналізу досить широкі, як і сфера застосування його результатів: відбувається в регіоні спад виробництва чи навпаки-піднесення; який регіон є найбільш сприятливим для інвестиційної діяльності; в яких регіонах слід очікувати загострення проблем, зумовлених ситуацією на ринку праці, вичерпаною місткістю розміщення або екологічним станом та ін.Тож, набуття знань з теоретичних основ і практичних навичок проведення регіонального економічного аналізу набувають у сьогоденні дедалі важливішого значення. Тому без засвоєння його основ неможливо забезпечити фундаментальну економічну підготовку спеціалістів з економіки і менеджменту.В основу даного навчального посібника були покладені як класичні роботи по проведенню регіональних досліджень (У. Ізард, Вінер), так і сучасні розробки. У додатках наведений статистичний матеріал, який допоможе студентам краще зрозуміти теоретичні питання і може застосовуватися при проведенні практич¬них занять.Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ1.1. Основні поняття регіонального економічного ана-лізу.1.2. Застосування системного аналізу в управлінні економікою регіону.1.3. Порядок проведення регіонального економічного аналізу.1.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУРегіональний економічний аналіз як наука являє собою спеціальні знання, пов’язані з:• дослідженням економічних процесів в їх взаємозв’язку, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного характеру на певній території;• науковим обґрунтуванням регіональних планів і прогнозів, об’єктивною оцінкою їх виконання; • визначенням позитивних і негативних факторів і кількісним виміром їх впливу;• встановленням тенденцій і пропорцій економічного розвитку, резервів регіону, що не були використані;• узагальненням досвіду і прийняттям оптимальних управлінських рішень.Об’єктом регіонального економічного аналізу є регіон різного таксономічного рівня: країна, автономна республіка, область, район, будь-який населений пункт.Під предметом регіонального економічного аналізу розуміють економічні процеси, що відбуваються в регіоні, соціально-економічну ефективність і кінцеві фінансові результати діяльності підприємств, організацій і т. п., які знаходяться у даному регіоні, та визначення об’єктивних і суб’єктивних факторів, під впливом яких вони перебувають. У чому полягає основна мета аналізу? Відповідь на це запитання можна розглядати у двох напрямах. По-перше, регіональний аналіз є початковим етапом при розробці прогнозу чи програми подальшого розвитку регіону. У такому разі його ре¬зультати розглядаються як базові показники для наступних розрахунків. По-друге, регіональний аналіз виступає як констатація стану розвитку регіону, тобто він відіграє роль регіонального діагнозу.Основними завданнями регіонального економічного аналізу є:1. Підвищення науково-економічної обгрунтованості планів і прогнозів. Це досягається здійсненням докладного ретроспективного аналізу господарської діяльності регіону. Побудова часових рядів за значний період дозволяє встановити певну закономірність у господарському розвитку, що, в свою чергу, дає змогу з’ясувати основні фактори розвитку, які мали місце у минулому, і тому не виключно, що і в майбутньому справлятимуть суттєвий вплив на економічну діяльність у регіоні. При цьому особлива увага звертається на поточний аналіз виконання програм соціально-економічного розвитку регіону. Ретроспективний і поточний аналізи завершуються прогнозними розрахунками, які дають можливість вийти на аналогічні показники.2. Об’єктивність і різноманітність досліджень. Це завдання пов’язане з порівнянням отриманих показників: з нормативними, середніми по країні, показниками подібних регіонів.3. Визначення і вимір внутрішніх резервів регіону. Поряд із загальними показниками ефективності роботи в регіоні слід окремо розраховувати показники, що надають відомості про використання робочої сили, ефективність роботи промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки і соціальної сфери.У зв’язку з тим, що регіональний аналіз є прикладною дисципліною, він виправдовує себе лише за умови, якщо приносить реальну користь. У процесі аналізу шляхом порівняння виконання прогнозних завдань різних структурних підрозділів економіки регіону з’ясовуються резерви регіону, вивчається можливість застосування досвіду інших регіонів і країн.4. Перевірка оптимальності управлінських рішень. Вона полягає в обґрунтуванні правильності прийнятих управлінських рішень, визначення їх раціональності та ефективності, що можна зробити лише на основі попереднього економічного аналізу.Оскільки економіка регіону може вивчатися в статиці і динаміці, то і регіональний економічний аналіз можна визначити як аналіз статичного стану регіону та аналіз процесу.При статичному аналізі визначається стан регіону на певний період, з’ясовується модель його соціально-економічного розвитку. При аналізі процесу дається характеристика траекторії соціально-економічного розвитку, визначаються ендогенні та екзогенні фактори, що впливають на об’єкт і визначають траекторію розвитку економіки регіону, що аналізується.За формою організації процесу аналізу розрізняють аналітичну діагностику, експертну та діагностику моделі розвитку (діагностика на моделі).Аналітична діагностика — це проведення аналізу безконтакт-ними методами за допомогою статистичної інформації з використанням безпосередньо економічного аналізу, типологій, у т.ч. ретроспективних.Експертна діагностика означає отримання інформації конта-кт¬ними методами через проведення спеціальних експертних і соціологічних опитувань. Як правило, експертна діагностика здійснюється в ході польових досліджень шляхом застосування експертних оцінок, соціологічних досліджень, безпосередніх спосте¬режень за зовнішнім середовищем.Діагностикою на моделі називають отримання інформації про об’єкт дослідження за допомогою модельних імітацій. Слід зауважити, що в економіці отримати додаткову інформацію для встановлення діагнозу надто складно, за винятком розрахунків на моделі «витрати — випуск».1.2. ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІКОЮ РЕГІОНУТериторіальне управління пов’язане з вирішенням комплексу проблем, які стосуються інтересів багатьох галузей і всього населення регіону. Разом з тим воно визначається кордонами підвідомчої місцевим органам управління території і здійснюється в межах існуючих адміністративно-територіальних одиниць. Тобто регіон являє собою соціально-економічну систему, що і зумовлює необхідність застосування саме системного аналізу.Системний аналіз — це комплексне дослідження, результатом якого є розкриття взаємозв’язків і взаємодій усієї множини аспек¬тів управління. Він має ітеративний характер, що допомагає встановити основні шляхи для поступового наближення до кінцевої мети, і такі особливості:1. Діагностичний підхід. Визначаються найчутливіші точки, які формують розвиток системи і потребують першочергового розгляду. Методологічною основою діагностичного підходу є принцип «провідної ланки».2. Використання економіко-математичних методів. Вони є важливим способом кількісного та якісного відображення явища. Їх застосування передбачає чітке визначення і розподіл показників на кількісні та якісні.3. Різнобічний облік досвіду та інтуїції дослідника. Процес дослідження управлінських проблем органічно поєднує формалізовані процедури з евристичним підходом та інтуїцією.Системний аналіз містить ряд розділів. Основними з них є економічний аналіз виробничо-господарської діяльності об’єкта управління та аналіз економічної ефективності виробничо-госпо-дарських процесів. Механізм їх застосування визначається у кож-ному конкретному випадку особливістю об’єкта дослідження, що, в свою чергу, потребує використання специфічних способів пошуку оптимального рішення.Методи системного аналізу різнорідні за обсягом виконання операцій і за ступенем їх опрацьованості. До загальних нале-жать:• декомпозиція системи, тобто розподіл соціально-економіч-ної територіальної системи, що вивчається, на елементи або підсистеми, спрощення системи, необхідне для з’ясування взаємозв’язків між елементами; • статистичні способи дослідження, які використовуються на стадії вивчення структури і взаємозв’язків явищ і процесів, що відбуваються у системі;• перехресні порівняння, тобто зіставлення даних за різними об’єктами для визначення найважливіших тенденцій розвитку. Такий спосіб застосовується при аналізі досить різноманітних показників. Таким чином виявляються зміни, що відбулися в динаміці показників за аналізований період, їх відхилення від аналогічних показників подібних об’єктів;• евристичні* методи, що використовуються у разі, коли ні минулий досвід, ні теперішні умови не підказують способи вирішення проблеми, що виникла;• експертні оцінки, що дозволяють вивчати ситуації, в яких економічна оцінка кожного варіанта можлива лише з обліком розміру інвестицій, експлуатаційних витрат, плати за фонди і собівартості на основі дослідження соціально-психологічних факторів, які тісно пов’язані з умовами праці і піддаються кількісній оцінці. Експертні оцінки дають змогу вивчити ситуації, що в минулому мали аналоги;• імітаційне моделювання проводиться з використанням комп’ютерної техніки. Для створеної моделі процесу чи явища, що підлягає вивченню, задається інформація, розробляється програма і на основі зміни вихідних даних визначаються залежності, які характеризують процеси і явища, що відбуваються в регіоні;• економіко-математичне моделювання, тобто застосування динамічного і лінійного програмування, нелінійного програмування, кореляційних методів, теорії масового обслуговування, статистичного моделювання, матричних розрахунків, теорії ігор тощо;• аналіз чутливості рішень до різних факторів, тобто спеціальні заходи, які дозволяють визначити ступінь допустимості змін у системі, за яких не змінюється раніше знайдене оптимальне рішення;• агрегування змінних у комплексні фактори. Дозволяє об’єд-нати фактори за однорідними ознаками з метою розмежування в системі важливих і несуттєвих факторів, скоротити обсяги і розміри моделі вирішення проблеми без спрощення основного змісту питання, що досліджується.Зважаючи, що аналіз розвитку економіки регіону з метою економічного обґрунтування управлінських рішень являє собою сукупність способів і засобів дослідження системи показників роботи підприємств, які знаходяться тут, територіально-промисло¬вого комплексу та інших економічних одиниць, важливими харак¬теристиками системного аналізу є:• підхід до досліджуваних економічних явищ і процесів як до єдиної системи;• використання системи планових показників усіх видів обліку, звітності і необлікових спостережень. Необхідність їх застосування зумовлена складним характером економічної діяльності в регіоні, що потребує різноманітних видів інформації. Якщо методологія регіонального аналізу ґрунтуватиметься лише на використанні облікових даних (в основному програмних показників), то це не сприятиме напрацюванню правильних рекомендацій, оперативності прийняття рішень, обґрунтованості програм і прогнозів соціально-економічного розвитку, оскільки не враховуватимуться якісні показники економічної діяльності регіону;• вивчення динаміки явищ з урахуванням дії об’єктивних економічних законів. Виробничо-господарська діяльність територіально-промислового комплексу (ТПК) є циклічним процесом, в якому ті чи інші стадії періодично повторюються. Особливість цих повторювань полягає в тому, що в кожному циклі здійснюються як кількісні, так і якісні зміни. При дослідженні діяльності ТПК необхідно враховувати прояв загальних тенденцій макроекономічних процесів у конкретних умовах регіону, підтримувати позитивні тенденції і визначати шляхи ліквідації негативних наслідків;• визначення внутрішніх протиріч у розвитку економічних явищ, несвоєчасність обліку та усунення яких можуть спричинити збитки для регіону; • деталізація загальних показників за елементами, місцем і ча-сом; • виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між показниками ТПК, розрахунок впливу окремих факторів і величин внутрішніх резервів. Під час аналізу важливо встановити характер цих відносин, визначити кількісно вплив на показники кожного фак-тора, виокремити основні та другорядні чинники;• узагальнення результатів аналізу і розробка проектів управлінських рішень, економічне обґрунтування найдоцільнішого варіанта розвитку.Під час проведення системного аналізу необхідно дотримуватись основних його принципів:1. Планомірність. Оцінку діяльності управління об’єктом про-водити на основі плану або оперативного завдання. Це необхідно тому, що будь-яка оцінка ґрунтується на аналізі рівня виконання планових і договірних зобов’язань і, по-друге, аналіз має забезпечувати оцінку варіантів планових рішень для досягнення най-ефективнішого використання регіональних ресурсів.2. «Провідна ланка». Потрібно знайти найважливішу для даного моменту проблему, розв’язання якої приведе до можливості вирішення всіх інших питань.3. Конкретність і дійовість. Аналітичні розрахунки мають про¬водитися цілеспрямовано, не відриваючись від потреб управління. Конкретний аналіз розвитку регіону безпосередньо пов’язаний з його дійовою спрямованістю, тобто має бути орієнтований на поліпшення програмно-прогнозної роботи, оптимальне використання місцевих ресурсів і т. п. Якщо цього не відбувається, то такий аналіз не досягає кінцевої мети і не має практичного значення.4. Об’єктивність. Аналітичні висновки мають бути достовірними, оскільки неточність результатів аналізу може привести до прийняття рішень, здатних стати основою для викривлення інформації про стан об’єкта. Це, в свою чергу, може призвести до економічних втрат.Розглядаючи важливі особливості аналізу економіки регіону та основні принципи його організації, необхідно згадати про сукупність технічних засобів аналізу, в яких згадані принципи знаходять своє відображення. До таких засобів належать: аналітичні групування, розрахунки середніх і відносних величин, динамічні ряди, вибіркові розрахунки, перерахунки показників, порівняння, балансові зіставлення, деталізація показників, елімінування, кореляційні розрахунки, матричні розрахунки, графічне відображення показників, математичне програмування та комплексне їх застосування. Ці технічні засоби дозволяють досліджувати будь-які економічні явища і процеси, які відбуваються у ТПК регіону.1.3. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУПроцес проведення аналізу соціально-економічного розвитку регіону складається з ряду етапів.Перший етап. Початком (або вихідним моментом) є аналіз механізму регіонального розвитку в метарегіоні (країні або економічному районі). На цьому етапі визначаються приклади для доказу порівнянь (парадигми) регіонального розвитку, які дозволять з’ясувати загальні для всіх регіонів недоліки і диспропорції розвитку, так звані регіональні хвороби. Визначені недоліки розвитку характерні для всіх регіонів, що входять до складу метарегіону, хоча їх гострота і масштаб поширення можуть варіюватися.Другий етап. Визначаються загальні характеристики розвитку конкретного регіону. До них належать: рівень економічного і соціального розвитку; темп економічного зростання; характер мульти¬плікативного процесу. Розрахунок цих показників дає можливість визначити місце даного регіону як об’єкта аналізу в загальній структурі метарегіону.Третій етап. Попередні два етапи дають можливість поглянути на конкретний регіон, так би мовити, «згори». На цьому ж етапі з використанням аналітичних методів проводиться системний аналіз окремого регіону.Четвертий етап. Використовуючи експертні методи аналізу, з’ясовуються тенденції розвитку об’єкта, визначаються фактори, що впливають на цей процес, що дозволяє з’ясувати з даного погляду нові фактори та явища. Якщо такі визначені, то для перевірки об’єктивності і правильності отриманих результатів необхідним буде повернення до третього етапу. Як правило, таких ітерацій може бути кілька. Запитання для самостійного контролю 1. Що є предметом дослідження регіонального економічного аналі-зу?2. Що є об’єктом регіонального економічного аналізу та яким чином відображається його стан?3. Які існують види регіонального економічного аналізу?4. Що являє собою системний аналіз та яким чином він використовується при аналізі розвитку регіону?5. Якими способами може проводитися системний аналіз?6. Основні принципи системного аналізу та показники, що лежать в його основі.7. Які технічні засоби проведення системного аналізу вам відомі?8. Назвіть послідовність етапів проведення регіонального економі-ч¬ного аналізу.9. Чому регіональний аналіз має ітеративний характер?Тема 2. АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В РЕГІОНІ ТА РИНКУ ПРАЦІ2.1. Аналіз демографічної структури населення регіону.2.2. Перспективна оцінка чисельності і структури населення регіону.2.3. Регіональний ринок праці.2.1. АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУАналіз демографічної ситуації і ринку праці в регіоні спирається на добре розроблені методи демографічної статистики і демографічного аналізу, статистики зайнятості та аналізу ринку праці. Ми не будемо зупинятися на них детально, а розглянемо лише найважливіші характеристики, які необхідні для проведення аналізу економічного розвитку регіону.Демографічне зростання. Під час аналізу економічного розвит¬ку регіону насамперед необхідно встановити, зростає, скорочується чи залишається стабільною в ньому кількість населення. Відповідно визначаються такі види якісного стану даного індикатора: зростання, скорочення, стагнація.Демографічне зростання залежить від природного і механічного приросту. Градації якісного стану природного приросту можуть визначатися як позитивний природний приріст, нульовий природний приріст, негативний природний приріст, тобто спад кількості населення. Природний приріст слід порівнювати з середнім рівнем по метарегіону. У даному разі використовують такі градації якісного стану: вище середнього, нижче середнього, на рівні середнього по метарегіону. Характеристики природного приросту визначаються співвідношенням рівня народжуваності і смертності в ре¬гіоні, а ті, в свою чергу, залежать від сукупності економічних, на-ціональних, історичних, політичних, релігійних та інших факто-рів.Багато в чому демографічну ситуацію в регіоні визначає міграція населення (механічний приріст). У даному разі застосовуються такі якісні градації стану: активне сальдо міграції (приплив населення до регіону), нульове сальдо, пасивне міграційне сальдо (відтік населення з регіону). Міграційне сальдо взаємопов’язане з сальдо руху капіталів і темпами економічного зростання. У регіонах, де спостерігається економічне зростання, як правило, має місце активне міграційне сальдо, і навпаки, депресивні регіони характеризуються відтоком населення, а отже, пасивним сальдо міграції.Важливим індикатором внутрішньорегіональних переміщень населення є сальдо міграції між містом і селом, яке може кардинально змінюватися навіть за короткий період під впливом різних економічних і соціальних факторів. Тривалий час відбувалася постійно зростаюча міграція сільського населення в міста, а з 1991 року під впливом різкого погіршення продовольчого постачання в містах та внаслідок аграрних перетворень на селі стала помітною зворотна тенденція — міграція міського населення у сільську місцевість. На сьогодні положення знову змінилось на користь міграції з села в місто.Статево-вікова структура. Аналіз статево-вікової структури має на меті з’ясувати певні диспропорції у співвідношенні між кількістю чоловіків і жінок. Причинами такого явища, крім природних, бувають диспропорції в структурі робочих місць, що визначають попит на жіночі або чоловічі трудові ресурси.Можливе існування певних диспропорцій і у віковій структурі. Як правило, це старіння населення і гіпертрофія (перевищення) частки населення, що знаходиться поза межами працездатного віку. Національна структура зайнятості. Це — важлива характеристика ринку праці, особливо у багатонаціональних регіонах. У результаті аналізу визначається наявність або відсутність закріплення осіб певної національності за якими-небудь видами діяльності. Якщо таке закріплення існує, то встановлюється, чи досягло воно ступеня, коли формуються нації з неповною соціаль¬ною структурою. Як показав досвід СРСР, національна сегрегація в структурі зайнятості породжує цілий комплекс соціальних і національних проблем у регіоні (приклад республік Середньої Азії колишнього СРСР).2.2. ПЕРСПЕКТИВНА ОЦІНКА ЧИСЕЛЬНОСТІ І СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУРезультати аналізу демографічної структури населення регіону у подальшому використовуються для визначення перспективної кількості населення та його можливої зміни в майбутньому. Для цього за допомогою методів регресивного і кореляційного аналізу проводиться порівняння зміни чисельності населення пев¬ного регіону і регіону-еталону в статистичній формі. Важливим при цьому є з’ясування статистичного зв’язку між зростанням населення і факторами, які його зумовили: кількість зайнятих, інвестиції, дохід, експорт, щільність населення, розміри сімей, квартирна плата тощо. За такого роду аналізу зміна чисельності населення звичайно розглядається як залежна змінна, а всі інші фактори — як незалежні змінні.Для аналізу зростання населення використовуються відомі прийоми математичної статистики. Розглянемо деякі з них.1. Проста регресія. Зростання населення приймається за залежну змінну, а один з факторів — за аргумент. Для даної множини спостережень досліджується зв’язок між значеннями, які приймають обидві змінні. Найпростіша форма зв’язку відображається графіком лінійної регресії, побудованим за існуючими показниками, незалежно від того, належать вони до минулого чи теперішнього часу. Рівняння отриманої прямої має вигляд: де Р —досліджувана кількість населення регіону, що вивчається; a — фактична кількість населення в базовому році; b — середньорічний приріст. Розраховується за даними минулого періоду, який дослідник вважає показовим. Обидві величини є постійними; X — значення, якого набуває незалежна змінна. Звичайно кожне спостереження (тобто точка на графіку) показує значення як Р, так і Х, в один і той самий заданий момент, тому якщо для прогнозу задана величина , то отримуємо рівняння: .У деяких випадках виникає необхідність порівняння величин Р і Х в різні моменти часу. Наприклад, величину Р для будь-якого року можна зіставити з величиною Х за минулий рік. У даному разі матимемо модель із запізнюванням і прогноз кількості населення на будь-який майбутній період: .У випадках, коли величина b в таких рівняннях є позитивною, кореляція також позитивна; якщо величина b негативна, то й кореляція негативна. При застосуванні цього методу розраховується також коефіцієнт кореляції, необхідний для показу, якою мірою лінія регресії пояснює відхилення індивідуальних значень залежностей змінної від їх середнього значення.2. Множинна регресія. При проведенні регіональних досліджень часто з’ясовується, що приріст населення одночасно пов’я¬заний з дією декількох факторів. У таких випадках необхідно застосовувати множинну регресію (кореляції). Рівняння лінійної регресії тут матиме такий вигляд: ,де — значення, яких набуває кожна незалежна змінна, а — постійні позитивні чи негативні коефіцієнти. Кожний з них демонструє, яку зміну кількості населення мож¬на пов’язати зі зміною на одиницю кожного фактора, якщо одночасно враховувати і вплив всіх останніх незалежних змінних.3. Коваріаційний аналіз. Регресійний аналіз є придатним для пояснення деяких відхилень приросту населення від середніх значень у різні періоди або на різних територіях. Однак дуже часто переважну частину загального відхилення неможливо пояснити. Для того, щоб скоротити «непояснену» частину, проводять коваріаційний аналіз, основи якого проілюстровані схематично на рис. 2.1. На графіку залежна перемінна, скажімо населення, відкладається на вертикальній осі, а значення фактора Х (незалеж¬ної змінної) — вздовж горизонтальної осі. Для деякого заданого моменту відкладаємо по кожному регіону чисельність населення і значення фактора Х. Розраховуємо також середню чисельність населення для всіх регіонів і заносимо цю просту середню величину у діаграму у вигляді горизонтальної лінії. На діаграму нанесено також по одній вертикальній лінії для кожного спостереження. Ці лінії показують відхилення чисельності населення в регіоні від середньої величини. За спеціальною термінологією це означає сумарне відхилення, мірилом якого служить сума квадратів вертикальних відхилень кожного спостереження до загальної середньої. На рис. 1в робиться перша спроба такого пояснення. Фактор Х приймається за незалежну перемінну, яка пояснює ці відхилення. Дані рис. 1а відтворені на рис. 1б, де на їх основі проведена крива регресії, вирівняна методом найменших квадратів. Цей метод дає лінію, яка мінімізує суму квадратів відхилень значень залежної перемінної, якщо ці відхилення замірюються за вертикалями від лінії регресії. У даному разі загальне непояснене відхилення являє собою суму квадратів індивідуальних відхилень. Вертикальна лінія для кожного спостереження дає величину відхилень фактичної чисельності населення певного регіону від його теоретичної чисельності, яка представлена лінією регресії. Крива регресії є пояснювальною кривою в статистичному значенні цього поняття, тобто вона роз’яснює відхилення чисельності населення через відхилення значень фактора Х. Відхилення на рис. 1а і на рис. 1б, разом узяті, дають уявлення про сумарне відхилення, що не піддається поясненню. Оскільки у середньому відхилення на рис. 1б помітно менше, ніж на рис. 1а, то таким чином сумарна величина непоясненого відхилення зменшена.

Рис. 2.1. Гіпотетичний приклад застосування коваріаційного аналізу для перспективної оцінки кількості населення

У деяких випадках для зменшення сумарного непоясненого відхилення можна користуватися й іншим способом. Якщо при класифікації даних виходити з якого-небудь суттєвого фактора, який не піддається кількісному виразу, то точки будуть розташовані у вигляді кількох нагромаджень. Наприклад, на рис. 1а спостереження, які нанесені на нижню ліву частину поля, можуть належати до регіонів, що розташовані на півдні країни; спостереження, які згруповані в центральній частині поля, вище середньої лінії — до північних районів, а п’ять спостережень у правій частині поля — до західних регіонів країни. У такому разі слід знайти середнє значення для територіальних зон кожного метарегіону (середнє в підгрупі) і зобразити його горизонтальною лінією (рис. 1в). Відхилення чисельності населення кожного регіону від його середньої величини позначено пунктирною лінією. При порівнянні відхилень, які показані на рис. 1а і 1в, з’ясовується, що введення середніх величин у підгрупі знизило сумарне відхилення, яке не можна пояснити. Таким чином, певна частина повного відхилення, яке показане на рис. 1а, пояснюється через відхилення середніх величин у підгрупах на рис. 1в, тобто за допо¬могою регіонального фактора. Однак такий дисперсійний аналіз не пояснює, чому середні значення за метарегіонами неоднакові і чому отримані саме такі їх значення, а не інші. Отже, такий дисперсійний аналіз дає лише статистичне пояснення явища, а не його теоретичне або причинно-наслідкове пояснення.Якщо існують два підходи, кожний з яких незалежно від іншого приводить до скорочення частини повного відхилення, яке не можна пояснити, то логічно припустити, що застосування обох прийомів одночасно дасть можливість досягти ще більшого скорочення частини, яка не підлягає поясненню. Саме таке поєднання різноманітних прийомів і називається коваріаційним аналізом. Його результати представлені на рис. 1г, де дані згруповані за метарегіонами. Однак у даному разі, замість того, щоб визначати середні показники по кожній підгрупі, для будь-якої з них за точками накреслюється своя пряма одинична регресія. У випадках, коли крім фактора Х, враховуються й інші незалежні перемінні, одержується лінія множинної регресії. Відхилення фактичної чисельності населення якого-небудь регіону від теоретичного значення, отриманого на основі лінії регресії для даного регіону, показано на рис. 1г пунктирною вертикальною лінією. Помітно, що розміри відхилень менші, ніж у будь-якому іншому графіку, що означає ще більше скорочення частки повного відхилення, яке неможливо пояснити. Таким чином, ця методика засвідчує, що при розгляді регіонального фактора у поєднанні з іншими чинниками, які піддаються кількісному виразу, можна отримати краще пояснення статистичних явищ, ніж при відокремленому їх розгляді.Звернемося тепер до аналізу складових частин приросту населення, а саме: природного приросту, балансу міграційних потоків, приєднання нових або втрати старих територій. Останній з перелічених елементів має значення лише у випадках, коли йдеться про адміністративно-територіальні одиниці, скажімо про міста, причому цей елемент можна розглядати як особливий випадок, пов’язаний з міграцією населення. Основну залежність у найзагальнішому вигляді можна уявити таким рівнянням: де Nn — природний приріст населення за період ; Mn — міграційний баланс за той самий період.При аналізі складових приросту застосовуються методи, які ґрунтуються на природному прирості, і методи, які враховують приплив і відтік населення з регіону. Методи, що засновані на природному прирості, найменш досконалі. Їх використовують лише при аналізі складових приросту населення. Міграції населення при цьому зовсім не враховуються, виходячи з припущення, що припливу і відтоку немає або що ці процеси взаємно врівноважені. Таким чином, до уваги беруться лише біологічні фак¬тори зростання населення.Отже, перспективні оцінки кількості населення розраховуються на основі рівняння: де — очікуваний коефіцієнт народжуваності за період ; — очікуваний коефіцієнт смертності за той самий період.Точнішим варіантом даної методики є так званий метод групового виживання (cohort-survival method). Він враховує розбіжності в рівнях народжуваності і смертності між окремими віковими, статевими і національними групами. Початково населення поділяють на вікові групи, як правило, з інтервалом 5 років, враховуючи стать і національність. На основі спеціальних таблиць смертності за віковими групами або тривалості життя для різного віку підраховують кількість людей, що вижили в кожній з таких груп з інтервалами від 1 року до 5 років. Для кожного з інтервалів наводиться особливий прогноз природного приросту населення, який формується таким чином. По-перше, шляхом множення коефіцієнта народжуваності для даної вікової групи на середню кількість жінок, здатних до народження дітей, у кожній з цих груп, знаходять передбачувану кількість народжених. По-друге, підраховують, яка кількість народжених дітей виживає за вживаних показників дитячої смертності. Кількість немовлят, що вижили у найнижчій віковій групі, додають потому до раніше підрахованої кількості дітей, що вижили в інших вікових групах. Такий підрахунок повторюють для кожного з прийнятих інтервалів аж до дати, на яку дається прогноз. Звичайно цей метод не є досконалим, оскільки отримані результати не можуть бути точнішими за показники народжуваності і смертності, які були прий¬няті на період, для якого розробляється прогноз. У тих випад-ках, коли показники природного приросту досить точно відомі, а баланс міграцій населення наближується до нуля, можна вважати, що приплив і відтік населення майже не позначаються на кількості і структурі населення. Даний метод може ефективно використовуватися, особливо коли метою аналізу є отримання даних про склад населення у майбутньому.Наведені методи можна розширити таким чином, щоб вони враховували вплив міграцій населення. При цьому приплив населення визначається як сума народжуваності і міграційного приросту, а скорочення — як сума кількості смертей і відтік у зв’язку з міграціями. Тоді рівняння набуває вигляду: де — народжуваність населення за період n; — смертність населення за той самий період; — міграційний приплив населення за період n; — міграційний відтік населення за той самий період.Незалежно від того, який з даних методів, заснованих на природному прирості, вибирається як вихідний, необхідно насамперед дати прогноз міграціям, з тим щоб потім розповсюдити відповідні показники народжуваності і смертності.Прогноз абсолютних або відносних розмірів майбутніх міграційних потоків можна отримати різними методами, наприклад екстраполяцією, методом експертних оцінок та іншими, або використовуючи їх у комплексі.2.3. РЕГІОНАЛЬНИЙ РИНОК ПРАЦІЗа ринкових відносин фактор зайнятості населення є визначальним у формуванні соціально-економічного стану суспільства в цілому і кожної людини зокрема. Тому однією з найважливіших функцій державного управління в регіоні, як і в державі в цілому, є вивчення (аналіз) та адекватне отриманому результату регулювання процесів зайнятості населення.Ринком праці називають систему відносин між роботодавцями і працездатним населенням, за якої між ними ведуться переговори, укладаються колективні чи індивідуальні угоди про кількість праці, умови праці, заробітну плату та ін.Розрізняють два види ринку праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалізуються пропозиція і попит на працю між підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням — з іншого, на внутрішньому ринку праці — між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками — з іншого.Для зовнішнього ринку праці механізм регулювання охоплює весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Він здійснюється через систему працевлаштування, підготовку і перепідготовку кадрів. Для внутрішнього ринку праці механізм регулювання — це сукупність законодавчих чи колективних договірних нормативних актів, яких дотримуються партнери при укладанні та реалізації угоди про працю.Результатом функціонування зовнішнього ринку праці є перелив робочої сили з підприємств одних галузей на підприємства інших галузей як за бажанням самих працівників, так і з ініціативи роботодавців. Результатом функціонування внутрішнього рин¬ку праці є підвищення кваліфікації працівників підприємства, що сприяє скороченню плинності кадрів.Як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку праці в умовах ринкового господарства характерним є переважання пропозиції з боку працездатного населення над попитом на працю робітників певних професій. Для зовнішнього ринку праці результатом дії цього фактора є безробіття, для внутрішнього — переміщення робітників з одних робочих місць на інші, скорочення тривалості робочого дня.Викладене лише окреслило загальні теоретичні положення щодо ринку праці. Перейдемо власне до процесу його аналізу.Оцінка стану ринку праці частково проводиться при розгляді ефективності ресурсних обмежень (аналізі обмежень за трудовими ресурсами). Що розуміється під оцінкою ефективності ресурсних обмежень? Якщо який-небудь ресурс лімітує подальший розвиток виробництва, то це означає, що обмеження за даним ресурсом ефективне, тобто даний ресурс у дефіциті. Якщо обмеження за ресурсом ефективне, то приріст ресурсу приводить до приросту обсягів виробництва. Тобто обсяг виробництва еластич¬ний щодо ресурсу, що розглядається. Якщо який-небудь ресурс в регіоні надлишковий, то збільшення його обсягів не впливає на зростання виробництва. Інакше кажучи, обсяг виробництва нееластичний по відношенню до ресурсу, а обмеження за даним видом ресурсу — неефективне.Аналіз стану ринку праці та оцінка ступеня лімітуючого впливу дефіциту трудових ресурсів на розвиток виробництва здійснюється за допомогою індикаторів двох типів. Перший пов’яза¬ний з тим, що ступінь дефіцитності трудових ресурсів оцінюється в комплексі з іншими факторами виробництва. Лімітуючий вплив також створюють сировина, матеріали, устаткування, фінанси, зем¬ля, вода, корисні копалини. Другий тип пов’язаний з процесом аналізу, в якому здійснюється автономна оцінка дефіциту трудових ресурсів як абсолютного, так і структурного характеру: абсолютний дефіцит і структурний дефіцит інженерно-технічних робітників, кваліфікованих і некваліфікованих працівників, чолові¬чих і жіночих трудових ресурсів. Як правило, структурна незбалансованість на ринку праці свідчить про диспропорції в професійно-кваліфікаційній структурі населення, її невідповідність структурі робочих місць. Особливо часто явище структурної незбалансованості на ринку праці виникає за структурної перебудови економіки, зміни галузевого профілю регіону, конверсії оборонних підприємств.В цілому проблеми ринку праці в науковій літературі трактуються як проблеми працедефіцитності, але не слід забувати і про можливість існування такого явища, як праценадлишковість (наприклад, у Закарпатській, Івано-Франківській областях).Може існувати три типи праценадлишкових регіонів:1. Регіони з відставанням у рівні соціально-економічного розвитку та інтенсивним демографічним зростанням.2. Депресивні регіони, кількість робочих місць в яких стабілізується або скорочується внаслідок стагнації в галузях спеціалізації через вичерпання сировинних ресурсів чи неконкурентноспроможність вироблюваної продукції.3. Регіони з деформованою структурою економіки або монопольним становищем підприємств та окремих галузей на ринку праці, через що виникає незбалансованість демографічного або кваліфікаційного характеру.Визначені диспропорції виникають на ринку праці доволі часто. У даному разі використовуються такі якісні градації стану рин¬ку праці: безробіття (надлишок пропозиції трудових ресурсів над пропозицією робочих місць), рівновага (пропозиція трудових ресурсів відповідає попиту на них), дефіцит трудових ресурсів (попит на трудові ресурси перевищує пропозицію). Подібна номінальна шкала може застосовуватись у випадках, коли безробіття в метарегіоні (країні) відсутнє або його рівень невисокий. Якщо в метарегіоні (країні) рівень безробіття вищий за природний, то оцінку стану ринку праці в окремому регіоні доцільно проводити через порівняння рівня безробіття в регіоні з середнім рівнем по метарегіону.Демографічна статистика разом з системою реєстрації актів громадського стану утворює взаємопов’язану і налагоджену систему обліку зайнятості населення. Є великий досвід розрахунків більшості індикаторів демографічної структури, однак не завжди відслідковуються з достатньою точністю міграційні потоки, особ¬ливо всередині регіону. Тому в ряді випадків для уточнення внутрішньорегіональної міграції застосовуються експертні методи. Національна структура зайнятості визначається за результатами перепису населення, відповідні індикатори розраховуються за аналітичними методами. Єдиним недоліком такої системи є тривалий період часу між процедурою перепису населення та його результатами.Щодо оцінки ринку праці, то в більшості країн світу з добре налагодженою статистикою зайнятості, системою реєстрації безробітних, практикою залучення робітників через систему відкритих оголошень про наймання, розрахунок показників (індикаторів) ринку праці на основі отриманих даних проводиться за аналітичними методами. В умовах дефіциту трудових ресурсів визначення його реальної величини є складним завданням і не піддається систематичному обліку. Найадекватнішу оцінку величини дефіциту можна отримати при відповідній обробці та інтерпретації експертних даних. За недосконалості статистики зайнятості та обліку безробіття експертні методи доцільно застосову¬вати і для оцінки наявності і рівня безробіття.В сучасний період розвитку економіки потреба в робочій силі має тенденцію до скорочення. Для поглибленішого аналізу можливості у появі цього явища необхідно спиратися на параметри, які можуть бути визначені в контексті заходів щодо структурної реорганізації економіки, а саме: на очікуваний попит на продукцію певної галузі, зміни в структурі інвестицій, обсяги вивільнення надлишкових і низькоефективних виробничих ресурсів, зміни в обсягах виробництва у зв’язку з ліквідацією зайвих вироб¬ничих нагромаджень тощо.Вивільнення працівників з галузей господарського комплексу регіону поряд з іншими складовими формує певний резерв робочої сили. Такий перехід робочої сили з функціонуючого стану в резервний, і навпаки, причому як у відкритій, так і прихованій формі, означає формування механізму самоналагоджуваності регіональних ринків праці. При цьому різні форми територіально-галузевого резерву неоднаково впливають на структуру пропозиції робочої сили.У кількісному аспекті необхідно розмежовувати наявний резерв у сфері обігу і використання робочої сили та її потенційний резерв. Останній складається з осіб, які лише за певних соціально-економічних умов претендуватимуть на робочі місця за наймом і можуть частково чи повністю увійти до складу сукупної робочої сили регіону.Загальні обсяги резерву робочої сили на стадіях її обігу та використання (Р) складатимуться на ринку праці регіону з суми резерву робочої сили на підприємствах, в установах, в організаціях, навчальних закладах, які здійснюють професійну перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів для потреб даного регіону (Рр); резерву робочої сили, який формується з осіб, звільнених з роботи за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, вивільнених внаслідок ліквідації підприємств, реконструкції і модернізації виробництва, диверсифікації його чи конверсії у n-й галузі регіону (Рn); внутрішньовиробничого резерву n-ї галузі регіону і резерву робочої сили, який складається з офіційно зареєстрованих безробітних . Таким чином, загальна формула розрахунку резерву робочої сили набуває вигляду: де n — галузь економіки регіону.Певні труднощі методичного характеру виникають при визначенні внутрішньовиробничих резервів робочої сили, що мають, як правило, приховану форму, оскільки підприємства іноді замовчують дані про внутрішні резерви з власних міркувань. Найприйнятніший метод оцінки цієї складової — визначення розбіжностей між нормативною і фактичною чисельністю працівників. Також може бути використана й емпірична залежність, яка полягає в тому, що в умовах згортання деяких виробництв скорочення кількості працюючих становить приблизно 50 % від темпів падіння обсягів виробництва. Для детальніших розрахунків потрібна інформація про функціональний склад робочої сили галузі, зокрема чисельність працівників основного виробництва, кількість яких безпосередньо пов’язана з обсягами випуску продукції.Ситуація, коли при істотному скороченні обсягів виробництва реальне вивільнення працівників не відбувається, свідчить про те, що нагромаджуються значні резерви робочої сили.Загальні обсяги функціонуючої робочої сили на регіональному ринку праці (Рф) визначаються таким чином: ,де Рз — чисельність зайнятих n-ї галузі сфери матеріального виробництва регіону; Рнв — чисельність зайнятих m-ї галузі невиробничої сфери регіону; Рін — чисельність осіб працездатного віку, зайнятих індивідуальним виробництвом товарів і послуг. Співвідношення між резервною робочою силою і тією, що функ¬ціонує в регіоні, є важливим індикатором процесів, які відбуваються на ринку праці. Надмірне і тривале резервування кваліфікованої робочої сили негативно впливає на її якісні характеристики.Соціально небезпечною формою резервування робочої сили є регіональне безробіття. У такому разі при аналізі ринку праці необхідно, по-перше, виявити найбільш вражені безробіттям статево-вікові, освітні та професійно-кваліфікаційні групи населення, а також сектори економіки, вивільнення робочої сили з яких постійно поповнює склад незайнятого населення регіону; по-друге, визначити територіальні осередки з гострою, кризовою ситуацією у сфері зайнятості населення. Загальний функціональний стан такого резерву робочої сили може характеризуватися такими показниками:• обсяги, темпи, форми поширення безробіття;• співвідношення між масштабами зареєстрованого і прихованого безробіття;• середня тривалість перебування у статусі офіційно зареєстрованого безробітного;• інтенсивність поширення безробіття серед різних соціально-демографічних груп населення (відношення питомої ваги певної статево-вікової, освітньої чи професійно-кваліфікаційної груп населення в складі безробітних до її питомої ваги в сукупності робочої сили регіону);• чисельне співвідношення між категоріями безробітних, які отримують допомогу, беруть участь у громадських роботах і проводять професійне навчання і перекваліфікацію;• чисельність зареєстрованих безробітних і незайнятого населення (активних шукачів роботи), яка припадає на одне вакантне робоче місце.Слід відзначити, що оцінка ситуації на регіональних ринках праці лише з позиції спаду виробництва чи зростання безробіття в сучасних умовах є низько результативною. Це відбувається тому, що під визначення гостро кризових підпадає досить велика кількість територіальних структур. Тому прийнятним можна вва-жати підхід, який досить коректно реалізується за допомогою таких груп оцінок:1. Зрушення в економічній базі територіального розвитку та їх вплив на економічну місткість ринку праці.2. Загальні кількісно-якісні зміни у сфері докладання праці.3. Динаміка обсягів та інтенсивності територіально-галузевого руху робочої сили (міграційного, міжсекторного, міжгалузевого і професійно-кваліфікаційного).4. Масштаби пропозиції робочої сили з боку різних категорій працездатного населення.Кожна з наведених груп може розгортатися в досить деталізовану систему показників. Однак особливу соціальну значимість для всіх регіонів має аналіз змін у структурі потреби робочої сили, зумовленої приватизацією підприємств. Такий аналіз спирається на інформацію стосовно скорочення чи зростання кількості робочих місць, інтенсивності очікуваного вивільнення робочої си¬ли з приватизованих підприємств, можливих масштабів працевлаштування населення з обмеженою працездатністю.За сучасних умов основним об’єктом аналізу мають стати процеси деструктивного і дезінтеграційного характеру в сфері зайнятості населення регіону (непропорційно високе відносно темпів падіння обсягів виробництва реальне вивільнення робочої сили, швидке зростання явного і прихованого безробіття, суттєве перевищення масштабів реального вивільнення робочої сили порівняно з очікуваним), а методом проведення аналізу може бути аналітичне зіставлення територіальних показників з середніми по регіону і визначення відповідних коефіцієнтів відхилення (випередження).Запитання для самостійного контролю1. Наведіть визначення демографічного зростання і назвіть індикатори його якісного стану.2. Які фактори впливають на рівень демографічного зростання?3. Назвіть види демографічного зростання.4. Яким чином розраховуються рівні природного і механічного приросту населення?5. Чому необхідно аналізувати статево-вікову і національну струк-тури населення регіону?6. Яким чином впливає національна структура зайнятості на стан регіонального ринку праці?7. Як у подальшому використовуються показники, отримані при аналізі демографічної структури регіону?8. Які прийоми математичної статистики використовуються при аналізі та визначенні перспективної кількості населення в регіоні?9. Яким чином оцінюється стан ринку праці при розгляді ефективності ресурсних обмежень?10. Про що свідчить структурна незбалансованість на регіональному ринку праці?11. Яким чином наявність резерву робочої сили може впливати на стан трудових ресурсів у регіоні?12. Назвіть основні види резерву робочої сили та методи їх визна-чення.Тема 3. АНАЛІЗ РЕГІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ3.1. Теоретичні підходи до оцінки доходу регіону.3.2. Основні методи виміру регіонального доходу.3.1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ДОХОДУ РЕГІОНУЯк було вже зазначено, кількість населення є вихідною величиною, з якої починається регіональний аналіз. Наступною, не менш важливою характеристикою економічного розвитку регіону є дохід, пов’язаний з кількістю населення: середній дохід на душу населення, розподіл валового регіонального доходу між соціальними, етнічними і професійними групами, динаміка цих показ¬ників. Важливим показником регіональної програми соціально-економічного розвитку є зростання реальних доходів населення, що вимагає безпосереднього виміру та аналізу зміни цього доходу.В економічній літературі розглядаються різні способи оцінки доходу регіону, але існують проблеми, пов’язані з методикою аналізу розподілу цього доходу між різними групами населення. Також недосконалим є прогнозування щодо доходу на душу населення та його розподілу. Останній тісно пов’язаний з проблемою перспективної оцінки розвитку промисловості та економіки в цілому, що потребує окремого детального аналізу.Поняття «дохід» тісно пов’язане і з іншими поняттями, що стосуються соціального та економічного добробуту. Це — валовий регіональний продукт, чисті регіональні витрати, баланс міжрегіональних платежів. Усі наведені категорії дають можливість визначити, наскільки добре діє певна економічна і соціальна система. А такі категорії, як споживчі витрати домогосподарств, державні закупівлі товарів і послуг, чисті приватні інвестиції, приватні заощадження, дають уяву про дію даної системи у статиці і в динаміці. За їх допомогою можна проаналізувати взаємодію економічних і соціальних процесів, які відбуваються в регіоні. Регіональний аналіз має базуватися на системі регіональних рахунків (СРР), де всі наведені категорії визначені кількісно. В основі методики побудови системи регіональних рахунків лежить система національних рахунків (СНР), статистика доходів за регіонами, місцеві дані про різні види податків на доходи громадян, підприємств та ін., споживання електроенергії по галузях промисловості, рівень зай¬нятості за галузями, про обсяг промислової продукції, роздрібну та оптову торгівлю, валютні, фінансові операції, соціальні трансферти.При вимірюванні регіонального доходу виникає ряд проблем, причиною яких є визначення самого поняття «регіональний дохід», що зумовлює необхідність зупинитися на характеристиці основних елементів рахунків національного доходу. Поняття регіонального доходу звичайно пов’язують з поняттям національного доходу. Виходячи з цього, пропонуються методи його оцінки, аналогічні методам визначення національного доходу. Однак на практиці таке пристосування дає незадовільні результати, що вказує на необхідність залучення спеціальних методів визначення регіональних рахунків, які б відповідали регіональним умовам. Також оцінка регіонального доходу не повинна зводитися лише до пропорційного розподілу національного доходу.Найвичерпнішим показником доходу є валовий внутрішній продукт (ВВП), який розраховується як сумарна ринкова вартість усієї кінцевої продукції. Цей показник допомагає оцінити функціонування економіки в цілому. На його основі розраховується чистий валовий продукт (ЧВП), який ідентичний йому за мінусом амортизаційних відрахувань. Але при розрахунках доходу використовується показник національного доходу (НД), в якому на відміну від ВВП вартість розрахована не в ринкових цінах, а визначається за витратами факторів виробництва (так званими факторіальними витратами). Тому для розрахунку національного доходу з даних про ВВП у статистиці віднімають не тільки амортизовану частину капіталу, а й інші витрати, особливо непрямі податки на приватний сектор, які не вважаються доходами, що припадають на фактори виробництва.Національний дохід є сумою або всіх факторіальних доходів, що сплачуються окремим секторам економіки, або всіх виплат за використання факторів виробництва, що були отримані цими сек¬торами. Результати мають бути однаковими.Особистий дохід визначається як сума виплат, що отримали окремі особи, включаючи плату за використання факторів виробництва (в тому числі робочу силу) і трансфертні платежі держави і приватних підприємств, але не інших осіб. Особистий дохід є поняттям ширшим, ніж дохід, що отримують окремі особи через те, що він включає оцінку ренти, віднесеної на житло, що займають його власники. При його розрахунку «особами» вважаються такі установи та організації, які не отримують прибутку, приватної опіки і різноманітні фонди. Таким чином, особистий дохід включає всі надходження, що отримують фізичні особи. Його можна розрахувати або на стадії виплати доходів, або як суму всіх особистих витрат і заощаджень.Рахунки валового внутрішнього продукту і національного доходу найбільш підходять для характеристики національної економіки саме тому, що їх будують на основі подвійної бухгалтерії. Ця обставина, що обидві частини рахунку мають балансуватися, допомагає заповнити пропуски у фактичних даних та оцінити їх точність.Ряд питань теоретичного характеру виникає при оцінці регіонального доходу, що пов’язано з різними поняттями стосовно його оцінки. Ці проблеми виникають тому, що регіон являє собою відкриту економічну одиницю в межах держа-ви. Міжрегіональна торгівля і соціально-культурна взаємодія не мають перепон, проте у різних регіонах різні спільні політичні інститути. Якщо порівнювати з державою, то вона являє собою відносно відокремленішу економічну одиницю. Означені відмінності приводять до неточності обліку торговельних операцій між регіонами в межах однієї держави. Причому тру-днощі, пов’язані з обліком операцій, зростають із зменшенням розмірів регіонів (райони у середині області). Існують й інші проблеми.Оцінка доходу цікава тим, що вона дозволяє отримати відомості не тільки щодо його величини, а також стосовно різноманітних категорій, що входять до його складу. В зв’язку з тим, що регіон не являє собою точну копію країни у зменшеному масштабі, його виробнича і соціальна структура можуть сильно відрізнятися від структури країни в цілому. Тому для вивчення регіонального доходу важливим є дослідження групи секторів, характерних власне для даного регіону, а не країни в цілому. Для подальшого проведення аналізу неабияке значення мають перехресні порівняння регіонального доходу окремих регіонів. Така мета постає, як правило, при вивченні економіки країни в регіональному розрізі. Тут виникає ще одна проблема, пов’язана з неможливістю використовувати для різних регіонів стандартний набір показників. Комбінація статистичних даних і показники виробничих характеристик можуть змінюватися від регіону до регіону. Для проведення порівняльного аналізу необхідною є побудова системи рахунків, яка б була корисною для визначення подальшої політики щодо певного регіону. Це — не просте зав¬дання, оскільки при виборі компонентів доходу увагу слід при-діляти базовим галузям економіки певного регіону. Наприклад, в одному регіоні вирішальне значення може мати галузь, яка переживає спад, але в минулому вона визначала його розвиток (наприклад, вугільна промисловість у Донецькій області). В іншому регіоні ця сама галузь має другорядне значення або її взагалі немає, і тому її слід розглядати в сукупності з іншими галузями. У той же час не виключено, що в цьому регіоні доцільно буде виокремити яку-небудь іншу галузь, що використовує специфічні види сировини (виробництво електронної апаратури) або перед якою відкриваються перспективи розвитку. Таким чином, використання стандартного набору секторів економіки при зіставленні регіонів не приведе до викриття важливих міжрегіональних розбіжностей, внаслідок чого необхідно приділяти особливу увагу провідним секторам економіки.Слід відмітити ще деякі загальні проблеми, пов’язані з особливостями первинного матеріалу для проведення аналізу. Перша полягає в тому, що якщо дані по країні можуть збиратися шляхом вибіркових обстежень і це приводить до об’єктивних результатів, то при регіональному аналізі вони можуть не містити необхідних оцінок. Вибіркові обстеження в регіоні мають бути повнішими, щоб похибки при оцінці не перевищили допустимих значень, і проводитися зовсім за іншою схемою.Друга проблема стосується використання опорних даних для інтерполяцій (особливо коли йдеться про періоди між двома переписами населення): для регіону вони є менш правомірними, ніж для країни в цілому. Подібне відбувається внаслідок того, що деякі припущення про постійність (незмінність) основних перед-умов втрачає свою правомірність із зменшенням розмірів території, яка розглядається.3.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИМІРУ РЕГІОНАЛЬНОГО ДОХОДУПриступаючи до вивчення методів розрахунку регіонального доходу, слід зауважити, що їх розвиток відставав від аналогічних досліджень щодо національного доходу. Це відбувалося тому, що розрахунки виходили із замкнутої економічної системи. Початок було зроблено Левеном, який у працях 1958 року, присвячених рахункам доходу і продукту, ввів нові поняття, придатніші для динамічного організму окремого регіону і пристосованіші до показників у регіональному розрізі.У результаті оцінки регіонального доходу уряд має дійти висновків про потребу регіону в субсидіях, про податковий і борговий тягар регіону, про необхідність встановлення ринкових кордонів, введення торговельних квот і контроль за їх дотриманням. Ці показники мають враховуватися при розробці програм соціально-економічного розвитку, програм охорони здоров’я, соціального забезпечення, сільського господарства, освоєння природ¬них ресурсів, розвитку промисловості тощо.Оцінку регіонального доходу можна здійснювати за двома методами. Перший полягає в ретельному аналізі регіону незалежно від стану інших регіонів. При цьому аналізуються показники, які характеризують промисловість, населення, споживання електроенергії, банківську заборгованість, оптову і роздрібну торгівлю, а також особисті доходи на основі податкових декларацій. Крім того, можна використовувати дані, отримані в результаті вибіркових обстежень та інших контактних методів.Найпридатнішим способом є другий метод, який дає можливість з максимальною точністю визначити валовий дохід регіону та його окремих компонентів (секторів економіки) і пропорційний розподіл отриманих результатів між регіонами, використовуючи найкращі комбінації наявних індикаторів. Такий метод дозволяє уникнути обмежень, пов’язаних з недостатньою надійністю визначення показників за регіонами, і провести правомірне їх зіставлення. Крім того, він спонукає дослідника з’ясувати і точно виразити вихідні припущення, які лежать в основі аналізу. Однак, іноді необхідно оцінити окремі компоненти доходу регіону, наприклад ренти, яка надходить на рахунок власника майна. Цей показник достовірніше можна розрахувати першим способом, а не другим. Тому на практиці оптимальним є поєднання обох цих методів при проведенні до-слідження.Оцінка регіонального доходу базується на трьох основних принципах:1) коефіцієнти розподілу регіонального доходу встановлюються для кожного промислового і функціонального компонента доходу регіону, тобто для сукупного доходу регіону від роздрібної торгівлі, причому типовим коефіцієнтом розподілу буде кількість зайнятих у роздрібній торгівлі в кожному регіоні;2) коефіцієнт розподілу для кожного регіону, який належить до певного виду доходу, виражається у вигляді відсотка від частки регіону у відповідному показнику регіону вищого таксономічного рівня;3) підсумок за цією статтею доходу регіону вищого таксономічного рівня помножується на коефіцієнт розподілу, який виводиться для кожного регіону, щоб не обійти жодного з них.У результаті сукупний дохід регіону визначається як сума часток у відповідних статтях доходів по регіону вищого таксономіч¬ного рівня в цілому і виражається в грошовому вигляді.Застосування методу пропорційного розподілу при розрахунку регіонального доходу має свої переваги, які полягають у забезпеченні погоджених оцінок доходів окремих територіальних одиниць, отриманих на основі єдиної методології. Така оцінка піддається контролю на основі єдиного офіційного показника. Але цей метод має й свої недоліки. По-перше, точність усіх регіональних оцінок залежить від точності розрахунку сукупного особистого доходу, що отримують окремі особи. По-друге, точність регіональних оцінок залежить від точності і вдалого добору коефіцієнтів розподілу. По-третє, використання показників по країні в цілому значною мірою звужує роботу з визначення регіональної струк-тури доходу через необхідність додержуватися стандартної системи понять і рахунків, яка приводить до заперечення специфіки регіонів, тобто передбачається їх загальна ідентичність, крім промислово-аграрних комплексів. Це, в свою чергу, зумовлює те, що регіональна політика повторюватиме державну, лише з деяким коригуванням зважаючи на особливості промисловості, сільського господарства та економічних ресурсів регіону. Культурні, географічні, історичні та інші місцеві відмінності до уваги не беруться. Перелічені недоліки вимагають при проведенні регіонального аналізу не тільки використання даних про доходи регіонів, а й підкріп¬лення їх місцевими матеріалами, які є найдоречнішими при розроб¬ці системи регіональних рахун-ків.Джерелами, які можуть використовуватися для оцінки регіонального доходу, є: податкові декларації, переписи населення, результати досліджень, які базуються на коваріаційному аналізі.На основі податкових декларацій можливо отримати детальні, класифіковано точні відомості про основні види доходів населення і підприємств, які знаходяться у межах певних територіально-адміністративних одиниць. На жаль, такої стрункої і досконалої системи зараз немає, на що існують причини як об’єк¬тивного, так і суб’єктивного характеру.Матеріали, що надають переписи населення, є важливим джерелом про доходи, особливо для базисних років, тим більше, що вони надаються за окремими групами населення, а не джерелами отримання. Дослідження на матеріалах перепису можуть бути дуже корисними для розробки різних цільових програм органами місцевого самоврядування.Відомості, які отримуються в результаті коваріаційного аналізу, на основі регресії і т.п., хоча і є непрямими джерелами, однак корисні при оцінці місцевих доходів від сільського господарства, оскільки його досить важко оцінити звичайними методами пропор¬ційного розподілу. Це відбувається з таких причин:1) немає необхідних статистичних даних за доходами ферме-рів;2) значну частину свого доходу фермер отримує в натуральному вигляді, тому вона не знаходить відображення в ринкових операціях;3) доходи від сільського господарства низькі і значно коливаються протягом року залежно від сезонності, з різною інтенсивністю, яка визначається погодними умовами;4) вплив інших факторів на сільськогосподарський дохід.Тому корисним є використання додаткового способу розрахунків, який пов’язує місцевий потік сільськогосподарського доходу за допомогою методу множинної регресії з такими незалежними величинами, як вартість реалізованої рослинної і тваринної продукції регіону, середній заробіток сільськогосподарського робітника, співвідношення між заробітком за аналізований і попередній роки (у відсотках), співвідношення між витратами на робочу силу та інші фактори виробництва.Слід зауважити, що застосовувати метод множинної регресії потрібно з обережністю внаслідок того, що співвідношення між окремими регіонами, яке звичайно лежить в основі рівнянь, не завжди є правомірним для окремих територій (районів), які входять до складу регіону (області). До того ж ще накладаються проблеми мультиколінеарності і послідовної кореляції, які виникають при використанні незалежних змінних.Національний дохід вимірюється на різних стадіях його утворення в процесі економічної діяльності. Детальнішою схемою його розрахунку є побудова системи рахунків у регіональному розрізі. Так, Кузнецем було встановлено, що при вивченні і порів¬няльній характеристиці окремих країн розмір доходу на душу населення в регіоні знаходиться: 1) у зворотній залежності від частки сільського господарства і суміжних галузей у загальному доході і чисельності робочої сили; 2) у прямій залежності від частки добувної та обробної промисловості, а також будівництва в тих самих показниках; 3) у прямій, але слабо вираженій залежності від частки всіх галузей сфери обслуговування в тих самих показниках. Така схема дозволяє розширити перспективу порівнянь з тією, що відкривається при обліку тільки одного національного доходу, і тим самим полегшує розуміння і послідовне прогнозування процесів і кількісних показників у регіональному розрізі. Вона має також вирішальне значення для районів, які розвиваються і в яких існує дуже обмежений і недостатній статистичний матеріал. Для таких регіонів з метою повнішого використання обмежених статистичних даних слід докладно використовувати всі альтернативні схеми регіональних рахунків. У табл. 3.1 представлена схема регіональних рахунків, яку запропонував У. Ізард для визначення доходу слаборозвинутих регіонів. В її основі лежить потрійний запис рахунків. Таблиця 3.1РОЗРАХУНОК РЕГІОНАЛЬНОГО ДОХОДУЧистий дохід регіону Чистий випуск продукції регіону в галузевому розрізі Чисті витрати регіонуЗаробітна плата і платняПрибутокВідсоткиРента Сільське господарствоВидобувна промисло-вістьОбробна промисловістьСфера обігу і транспортДержавні підприємстваІнші галузі Витрати на товари і послуги поточного споживанняЧисті інвестиціїСукупний дохід регіону Сукупний випуск продукції регіону Сукупні витрати ре-гіону

Наведена таблиця, як і інші рахунки національного і регіонального доходів, відображає економічну діяльність і залежний від неї рівень добробуту постійних жителів регіону. Оскільки йдеться про відкриті регіони в межах однієї держави, то всі розрахунки, пов’язані з економічною діяльністю, проводяться в межах одного регіону. У такому разі враховується чистий продукт певного регіону незалежно від участі його постійних чи непостійних мешканців у створенні цього продукту. Такий підхід спрямований на визначення ефективності використання ресурсного комплексу певного регіону і з’ясування, наскільки взагалі ефективно функціонує його економіка. Систему рахунків національного доходу завершують таблицею платіжного балансу, яка відображає зв’язки досліджуваного регіону із зовнішнім світом. Зміст такої таблиці залежить від цілей дослідження, специфіки регіону та особливо від того, чи повинен вимір рівня добробуту стояти на першому плані в даному аналізі.Таблиця 3.2ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС РЕГІОНУПлатежі з-за меж регіону Платежі за межі регіонуВартість місцевих товарів франко-кордонВитрати туристів і нерезидентівДохід, що надходить з інших регіонів Вартість спеціального імпорту (без реекспорту) франко-кордонВитрати за кордоном регіонуЧисті комерційні перекази і витрати за межами регіонуСукупні платежі з-за меж регіону Сукупні платежі за межі регіону

При вивченні відкритих регіонів, особливо в межах однієї країни, необхідно звертати більшу увагу на зв’язки із зовнішнім світом, через те, що вони мають більше значення саме для відкритого регіону (ВЕЗ), ніж для замкнутого. Таким чином, представлені вище таблиці розрахунку регіонального доходу для слаборозвинутого регіону не відповідають вимогам, висунутим перед аналізом відкритого регіону.Деякі дослідники вважають, що саме сектор, який працює на експорт, в першу чергу визначає обсяг доходу і рівень економічного добробуту відкритого регіону на противагу тому, що інвестиційний сектор має вирішальну роль у замкнутих регіонах. Сектор, який обслуговує внутрішній ринок, відіграє пасивну роль, залежить від ступеня розвитку експорту і рівня добробуту регіону. Обов’язковою умовою при цьому є наявність класифікації, яка відображає зв’язки між конкретним регіоном і зовнішнім світом.Таблиця 3.3 дає уявлення про фінансовий стан регіону стосовно зовнішнього світу, про чисті поточні платежі, які здійснюють постійні мешканці регіону, інвестиції мешканців регіону за його межами. Саме останній показник є статтею, яка врівноважує чисті поточні платежі мешканців регіону. Однак вона не є досконалою, бо не відображає руху валюти, змін у рахунках капіталу, які пов’язані з купівлею і продажем цінних паперів, та інших грошових потоків, які входять до платіжного балансу. Крім того, наведена таблиця не має показників виміру ВРП і регіонального доходу. Для цього до статті 1 необхідно додати вартість, яка була додана при виробництві товарів місцевого споживання і для місцевого капіталоозброєння. Отриманий у результаті обсяг ВРП слід розглядати як внесок в економіку регіону факторами виробництва. ВРП також можна розрахувати як сукупну ринкову вартість товарів, які були продані за межі регіону (експорт), мінус сукупна вартість товарів, яка надійшла до регіону (імпорт), плюс закупівлі готових виробів місцевими споживачами, плюс закупів¬лі інвестиційних товарів місцевими підприємцями.Таблиця 3.3РАХУНОК ЗОВНІШНІХ НАДХОДЖЕНЬ ДЛЯ РЕГІОНУЧисті поточні надходження мешканцям регіону Чисті інвестиції поза регіоном,які зробили його постійні мешканціДодана вартість і виробництво товарів для вивезення Мінус:Імпорт готових виробів і напівфабрикатів для:а) місцевого споживанняб) місцевого капіталоозброєнняРазомСальдо балансу заробітної плати мешканців району, що заробили її за межами регіону та отримали в даному регіоні мешканці іншихСальдо обміну доходом у вигляді від¬сотків, ренти, дивідендів і прибу-ткуСальдо обміну подарункамиМінус:Сальдо взаєморозрахунків з державними установами за межами регіону Чисті інвестиції у приватний сектор регіону, здійснені його постійними мешканцямиМінус:Чисті перекази державним установам і підприємствам, що знаходяться за межами регіонуВід ВРП можна перейти до інших показників місцевого добробуту:ВРПМінус: Амортизаційні відрахуванняЧРППлюс: Сальдо балансу заробітної плати постійних мешканців регіону, які працюють за його межами, і заробітною платою, яка була отримана мешканцями інших регіонівЧисті надходження відсотків, ренти, дивідендів і прибутку з-за меж регіонуЧисті надходження подарунків з-за меж регіонуМінус: Непрямі податки, які були сплачені підприємцями даного регіону державним установам, які знаходяться за його межамиРегіональний дохід (постійних мешканців)Плюс: Зовнішні трансфертиМінус: Податок на корпоративний прибутокНерозподілений прибуток корпораційПодатки найманих осібОсобистий дохідМінус: Особисті податкиБезподатковий дохід (постійних мешканців)Для відкритих регіонів не встановлено обов’язкового співвідношення між обсягами чистого регіонального продукту і регіональним доходом, який отримують його постійні мешканці.Матеріали про дохід і регіональні рахунки являють собою описові засоби. Частково вони сполучаються з типом економічного аналізу для з’ясування важливих соціальних і економічних завдань, який розробив Кейнс. Самі по собі ці регіональні розрахунки не можуть підказати необхідні шляхи економічного розвит¬ку, але вони поглиблюють аналіз і надають додаткову цінність вивченню регіонів з метою планування використання їх ресурсів, якщо вони поєднуються з дослідженнями, які стосуються систем інших типів. До таких досліджень належать вивчення розміщення продуктивних сил і міграцій, прогнозування їх динаміки, дослідження зовнішніх і внутрішніх грошових потоків, витрат і заощаджень споживачів тощо.Запитання для самостійного контролю 1. Поняття регіонального доходу та його взаємозв’язок з іншими показниками регіонального аналізу.2. Які є види регіонального доходу і яким чином вони розраховуються?3. Чим корисна оцінка доходу для економічного аналізу окремого регіону і країни в цілому?4. Що є результатом аналізу рівня і структури регіонального дохо-ду?5. У чому полягає сутність методу регіонального доходу?6. Коли використовується метод множинної регресії і в чому полягає його зміст?7. На яку величину відрізняється рівень доходу в замкнутих і відкритих регіонах? Як це відображається в розрахунках?8. Яким чином оцінюється фінансовий стан регіону стосовно зовнішнього світу?

Тема 4. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ4.1. Система основних загальноекономічних показників розвитку регіону та аналіз його економічного потенціалу.4.2. Аналіз загального рівня соціально-економічного роз-витку регіону.4.3. Методика проведення кількісного та якісного аналізу загальноекономічних показників розвитку регіону.4.1. СИСТЕМА ОСНОВНИХ ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ ТА АНАЛІЗ ЙОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУДля подальшої успішної перебудови управління економікою необхідно проаналізувати рівень регіонального розвитку регіонів на конкретний момент, їх стартову позицію. Економічні та соціальні процеси, що відбуваються в регіонах, можна оцінювати за трьома типами порівнянь:1) історичним (сучасний і минулий стан регіону);2) синхронним (сучасний стан регіонів і країни);3) прогностичним (сьогодення і ймовірне майбутнє).Такі порівняння є дуже важливими, але вони недостатні для всебічного аналізу регіонального розвитку. У разі детальнішого аналізу необхідно розрізняти аналітичні показники економічного потенціалу і показники рівня соціально-економічного розвитку.До показників економічного потенціалу належать: кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВВП, національного доходу (НД), обсяги основного капіталу та ін. Усі ці показники характеризують розвиток продуктивних сил регіону насамперед з кількіс¬ного боку. На відміну від економічного потенціалу рівень соціально-економічного розвитку регіону може виражатися через обсяги виробництва і споживання ВВП, НД, матеріальних благ і послуг на душу населення, рівень продуктивності праці. Соціально-економічний розвиток регіону характеризує якісний стан суспільного виробництва, природних і людських ресурсів.Основні показники економічного і соціального розвитку регіонів складають окремий самостійний розділ Державної програми економічного і соціального розвитку України. Цей розділ являє собою регіональний зріз Державної програми і дає уявлення на основі ретроспективних даних про наступні зміни у розвитку соціально-економічних процесів у територіальному аспекті. Основні показники соціально-економічного розвитку регіонів відображають найважливіші регіональні відтворювальні цикли і характеризують їх територіальні зміни.Система основних загальноекономічних показників, які підлягають аналізу, визначається програмами і планами розвитку господарства регіонів і країни в цілому і підлягають статистичному обліку. До складу цих показників включено найвагоміші, які дають уявлення про зміни рівня життя і соціального захисту населення, раціонального використання ресурсів (природних, трудових і фінансових), підвищення ефективності виробництва, темпів структурних перетворень в економіці та ін.З метою розкриття найважливіших тенденцій і проблем у розвитку господарських комплексів регіонів проводиться структурний аналіз стану соціально-економічної ситуації. Основна увага приділяється аналізу тих процесів, які негативно вплинули на ефективність виробництва у провідних галузях економіки і рівні життя населення. Також вказуються і позитивні тенденції, які відбуваються в регіонах у зв’язку з реформуванням економіки, розвитком підприємництва, виконанням програмних заходів Уря¬ду та місцевих органів влади.Сучасна програма регіонального розвитку складається з таких розділів:1. Загальноекономічні (зведені) показники.2. Чисельність і зайнятість населення.3. Розвиток сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, лісове господарство, транспорт, зв’язок, інвестиційно-будівельний комплекс).4. Науково-технічний розвиток.5. Рівень життя населення і розвиток соціальної сфери.6. Структурні та інституціональні перетворення в економіці, демонополізація виробництва, розвиток підприємництва.7. Використання природних ресурсів.8. Використання вторинних ресурсів.9. Фінансові показники.10. Зовнішньоекономічна діяльність.11. Розвиток спеціальних (вільних) зон.12. Основні показники соціально-економічного розвитку міст і районів.Загальноекономічні (зведені) показники характеризують динаміку відтворювальних процесів у регіоні в основних сферах і галузях економіки (виробнича, соціальна, фінансова сфери, промисловість, сільське господарство, будівництво). Вони дають загальне уявлення про параметри розвитку господарського комплексу і можливі зрушення у соціально-економічних процесах у прогнозному періоді.До основних показників соціально-економічного розвитку регіону належать:1. Середньорічна чисельність населення.2. Чисельність працівників, зайнятих у народному господарстві.3. Валовий внутрішній продукт.4. Обсяг продукції промисловості.5. Виробництво товарів народного споживання.6. Валова продукція сільського господарства.7. Обсяг капітальних вкладень за рахунок усіх джерел фінансування.8. Доходи місцевих бюджетів.9. Видатки місцевих бюджетів.10. Грошові доходи населення.11. Обсяг роздрібного товарообігу.12. Обсяг реалізації платних послуг населенню.13. Обсяг експорту товарів.14. Баланси основних видів промислової і сільськогосподарської продукції.15. Середні ціни на основні види продукції.У цій системі ВВП є основним показником розвитку економіки регіону. Згідно з методикою Мінстату, він розраховується за трьома методами: виробничим, розподільчим і кінцевого використання. Слід зауважити, що для прогнозування використовується виробничий метод розрахунку.На особливу увагу тут заслуговує аналіз економічного потенціалу регіону, який може здійснюватися за допомогою визначення загального рівня економічного розвитку і за компонентною оцінкою окремих складових потенціалу і ступенем їх використання. До функціонального складу економічного потенціалу входять такі елементи: науково-інформаційний, трудовий, природно-економіч¬ний, виробничий, організаційно-управлінський, споживацький.Подібний аналіз дає змогу визначити такі характеристики, як місткість розміщення ресурсів і виробництва, ефективність ресурсних обмежень, сприйнятливість регіону до інновацій. Аналіз також має надати оцінку ступеню використання наявних ресурсів, або потенціалу (розуміється рівень фактичного застосування потенціальних можливостей регіону), інерції економічного зростання і соціально-економічних параметрів.Щодо оцінки ступеня використання потенціалу, то існують методи як статистичного, так і експертного характеру, які дозволяють зробити це без визначення абсолютного значення потенціалу. Масштаби застосування цих методів досить широкі, бо існують випадки, коли тільки таким чином і можна оцінити ступінь використання потенціалу регіону. Вся проблема полягає в тому, що економічний потенціал регіону, як і потенціал будь-якої іншої системи, не має чіт¬ких кількісних критеріїв та інструментів виміру, тому дослідникам слід завчасно домовитися, яким чином і на основі яких критеріїв вимірюватиметься потенціал. Обов’язковою умовою тут є порівнян¬ність результатів аналізу складових економічного потенціалу (вироб¬ничих, інфраструктурних, природно-ресурсних тощо).При проведенні регіонального аналізу застосовуються такі градації стану економічного потенціалу регіону: високий, середній і низький. Ступені якісної оцінки використання потенціалу такі: використовується повністю та ефективно; використовується неповністю та ефективно; недовикористовується. Обмеженість його використання ресурсами відображається місткістю розміщення та ефективністю ресурсних обмежень.Місткість розміщення — це потенційна можливість додаткового створення на території регіону нових економічних об’єктів або розширення діючих. Для якісної її оцінки використовуються наступні градації: місткість невичерпана; рівноважний стан; міст¬кість вичерпана; перенасичення регіонального комплексу.Обмеження за якимось ресурсом є ефективним (жорстким), якщо воно лімітує подальше розширення економічної діяльності. Тому застосовуються такі градації якісної оцінки стану ефективності ресурсних обмежень: ефективне; еластичне за даним обмеженням; рівноважний стан; неефективне.Ефективність ресурсних обмежень слід насамперед оцінювати за устаткуванням, потужностями, сировинними ресурсами, матеріальними, трудовими, фінансовими, корисними копалинами та іншими ресурсами.4.2. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОГО РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУОб’єктом аналізу соціально-економічного розвитку регіонів, що проводиться з метою його подальшого прогнозування, є насамперед система основних показників, які застосовуються для кількісної характеристики відтворювальних соціально-економіч¬них процесів.Важливим показником соціально-економічного розвитку є струк¬тура господарства регіону, відповідність її суспільним потребам і регіональним природно-економічним ресурсам відтворення.Масштаби розвитку регіону в найзагальнішому вигляді характеризує показник національного багатства (НБ). Він відображає нагромаджені регіоном виробничі потужності, запаси і резерви матеріальних благ, основний капітал невиробничої сфери, особисте майно населення, залучені у виробництво природні ресурси. Національне багатство регіону аналізується за ряд років за такою формою:Показники Роки Обсяг національного багатства, млн. грн. Всього: в т.ч. основний капітал з нього виробничий невиробничий Матеріальні обігові кошти Особисте майно населення Також аналіз національного багатства слід проводити за матеріально-речовим складом і формами власності (державна, кооперативна, приватна).Наступним етапом є розрахунок темпів зростання основних показників соціально-економічного розвитку регіону всього і в розрахунку на душу населення. При цьому використовуються такі показники:• ВВП регіону;• продукція промисловості;• виробництво засобів виробництва;• виробництво предметів споживання;• валова продукція сільського господарства;• вироблений НД; • використаний НД;• фонд споживання;• реальні доходи населення;• капітальні вкладення, у т.ч. за об’єктами виробничого і невиробничого призначення.Далі за нижченаведеними показниками у відсотках визначаються пропорції виробництва і невиробничої сфери в регіоні:Чисельність зайнятих, всього 100 %у тому числі: матеріальне виробництвоневиробнича сфераОсновний капітал, усього 100 %у тому числі: виробничийневиробничийКапітальні вкладення, всього 100 %у тому числі: виробничіневиробничіНаціональне багатство, всього 100 %у тому числі:фонд виробництва (сукупність засобів праці, запаси матеріальних обігових коштів і резерви виробничих фондів)невиробничий фонд (основний невиробничий капітал і майно населення)Ресурси ВВП, усього 100 %у тому числі:фонд виробництва (сума фондів відшкодування і додаткового продукту, що використовується для виробничого нагромадження товар¬них запасів у роздрібній торгівлі)ресурси споживання (сукупного особистого і суспільного споживання і частки додаткового продукту, призначеного для невиробничого нагромадження)4.3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ КІЛЬКІСНОГО ТА ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ РЕГІОНУОсновними показниками кількісного аналізу соціально-економічного розвитку є середньорічні відхилення показників, середньорічні темпи зростання, середньорічні темпи приросту.Методика їх розрахунку така:1. Середньорічний абсолютний приріст : ,де По.р — абсолютне значення показника в останньому році аналізованого періоду; Пб.р — абсолютне значення показника в базовому році; Кр — кількість років у досліджуваному періоді.Можливим є використання й іншої формули: ,де — абсолютний приріст показника в кожному і-му році порівняно з попередніми роками у визначеному періоді.2. Середньорічний темп приросту : ,де — абсолютні значення показника відповідно в останньому і базовому роках.3. Середньорічний темп зростання : 4. Темп приросту : або ,де — темп зростання за даний період у відсотках.5. Темп зростання : Якісний аналіз дає можливість визначити вплив окремих фак¬торів на суспільний розвиток регіону в їх взаємозв’язку з показниками соціально-економічного розвитку. До факторів зростання фізичного обсягу ресурсів споживання належать: збільшення обсягів виробництва продукції у галузях; зміна темпів зростання виробництва; зміна матеріаломісткості виробництва; зміна питомої ваги втрат; зміна сальдо між територіальними економічними зв’язками, зміна ефективності нагромадження. На характер відтворювальних процесів у регіоні можуть вплинути зміна кількості населення, зростання або спад промислового і сільськогосподарського виробництва, тобто фактори, які дають уявлення про рівень життя населення.У результаті якісного аналізу визначаються причини, які спричинили відповідні зміни в кількісних показниках (економічних, демографічних). Тому якісному аналізу підлягають насамперед структура господарства регіону за формами власності, галузева структура, структура населення і трудових ресурсів. Об’єктом якісного аналізу стають також показники середньорічних темпів економічного зростання з позицій оцінки ефективності економічної діяльності регіону.Запитання для самостійного контролю1. Якими документами визначається система загальноекономічних показників розвитку регіону?2. Які процеси характеризують загальноекономічні показники регіональних програм соціально-економічного розвитку?3. Яким чином здійснюється аналіз економічного потенціалу регіону?4. Що є кінцевою метою аналізу економічного потенціалу регіону?5. Назвіть основні якісні градації стану економічного потенціалу регіону.6. Які типи порівнянь використовуються при оцінці регіонального економічного розвитку?7. За якими показниками оцінюються економічний потенціал регіону і рівень його розвитку?8. Що являє собою показник «національне багатство регіону»? Його сутність і порядок розрахунку.9. У чому полягає відмінність між кількісним та якісним аналізом показників соціально-економічного розвитку?10. Які показники характеризують соціально-економічний розвиток регіону у кількісному виразі?Тема 5. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ І СТРУКТУРИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА РЕГІОНУ5.1. Аналіз відтворювальної структури регіону.5.2. Регіональний економічний цикл і динамічні якості регіону.5.3. Аналіз галузевої структури. 5.4. Проведення аналізу структури економіки регіонів за Класифікацією видів економічної діяльності.5.1. АНАЛІЗ ВІДТВОРЮВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ РЕГІОНУУ радянській економічній науці і практиці відтворювальна структура регіонів і країни в цілому традиційно аналізувалась за показниками сукупного суспільного продукту (ССП), національного доходу (НД), співвідношенням фонду нагромадження і фонду споживання у НД, виробленого і спожитого у регіоні НД.Внаслідок переходу статистичного обліку результатів економічної діяльності в Україні на методологію системи національних рахунків (СНР) ситуація змінилась, але через те, що розрахунок усіх попередньо нагромаджених статистичних даних та їх аналіз здійснювався за старою методикою, необхідно трохи її згадати. ССП — це показник, що визначає сумарну вартість усіх товарів, які були вироблені протягом року на території регіону. Розраховується як сума фонду відшкодування (ФВ) і національного доходу (НД):ССП = ФВ + НД.У свою чергу, фонд відшкодування складається з суми матеріальних витрат (МВ) та амортизаційних відрахувань (А): ФВ = МВ + А.Національний дохід є двох видів — вироблений (НДв) і спожитий (НДс).Національний дохід вироблений розраховується як різниця між обсягом чистого продукту по всіх галузях (підприємствах) ( ) і сумою амортизації:НДв = .Національний дохід спожитий складається з фонду споживання (ФС) і фонду нагромадження (ФН):НДс = ФС + ФН.В свою чергу, фонд споживання являє собою суму споживання особистого (СО) і споживання суспільного (СС). Особисте споживання — це витрати населення на споживання товарів і послуг, а суспільне споживання — поточні і капітальні витрати на розвиток суспільної сфери:ФС = СО + СС.Отже, структура спожитого національного доходу має вигляд:НДс = ФН + СО + СС.Спожитий і вироблений НД пов’язані між собою такою залеж-ністю:НДс = НДв – ЧЕ,де ЧЕ — це сальдо ввезення — вивезення продукції і послуг у розрізі регіону. У розрахунках сукупного суспільного продукту використовується національний дохід вироблений.Наведена методика відтворювального аналізу національного доходу ґрунтується на марксистському положенні, що вартість створюється лише в сфері матеріального виробництва. У світовій практиці використовуються інші підходи, які знайшли своє відоб-раження в СНР (для регіонів — СРР), про що вже йшлося. Справа в тому, що розрахунки за показниками національного доходу приводять до викривлення реальних обсягів економічної діяльності в регіонах і недостатньо повно відображають рух фінансових потоків.При відтворювальному аналізі за СРР слід звертати увагу на три основних моменти:1) співвідношення виробленого і спожитого в регіоні НД;2) співвідношення фонду споживання і фонду нагромаджен¬ня в НД;3) співвідношення особистого і суспільного споживання у фонді споживання регіону.При цьому використовуються такі градації:• перевищення споживання НД над його виробництвом, що означає ввезення НД в регіон;• збалансованість виробництва і споживання НД у регіоні;• перевищення виробництва НД над його споживанням, що означає вивезення НД з регіону.Але треба дуже обережно ставитися до результатів таких розрахунків через можливі, досить таки значні викривлення реальних відтворювальних взаємозв’язків у показнику НД.Оцінка співвідношення фондів нагромадження і споживання в НД (так звана норма нагромадження), а також частка особистого споживання у фонді споживання регіону може проводитися лише шляхом порівняння отриманих результатів з середнім по метарегіону чи нормативним рівнем. Оцінка співвідношення фондів нагромадження і фонду споживання в НД здійснюється за такою номінальною шкалою:• гіпертрофія нагромадження (частка доходу нагромадження вища за нормативну);• збалансованість нагромадження і споживання (на рівні нормативного значення);• гіпертрофія споживання (частка фонду нагромадження нижче за нормативну).В основі аналізу за СРР лежить показник ВВП регіону як сумарна додана вартість, створена всіма господарюючими суб’єк¬тами, розташованими в регіоні. ВВП регіону розраховується за трьома методами:1) сума доданої вартості всіх галузей і секторів економіки;2) сума сукупних витрат населення, сукупних приватних інвестицій і сукупних витрат місцевих бюджетів і чистого експорту;3) за джерелами формування, тобто сума заощаджень населення, сукупних витрат населення, податків з населення, соціальних трансфертів, нерозподіленого прибутку підприємств, податків підприємств та інвестицій підприємств.Таблиця 5.1СТРУКТУРА РЕГІОНАЛЬНОГО РАХУНКУВаловий регіональний продукт(метод доходів) Валовий регіональний продукт(витратний метод)1. Заощадження населення2. Витрати населення 3. Податки з населення 1. Споживчі витрати населення2. Валові приватні інвестиції3. Державні витрати в регіоні 4. Всього доходи населення (1 + 2 + 3) 5. Трансфертні платежі 6. Нерозподілений прибуток підприємств7. Податки з підприємств 4. Чистий експорт8. Всього чистий регіональний продукт (4 + 5 + 6 + 7) 9. Витрати підприємств на інвестиції Валовий регіональний продукт (8 + 9) Валовий регіональний продукт (1 + 2 + 3 + 4)

Проведення такого аналізу має на меті визначення частки окремих складових у ВРП при зіставленні її з нормативним значенням. Як правило, за нормативний приймається середнє значення по країні чи метарегіону.Далі проводиться аналіз таких співвідношень:• частка заощаджень населення в його сукупних доходах;• частка поточних витрат населення в його сукупних доходах;• частка податків у сукупних доходах населення;• частка доходів населення у ВРП;• частка інвестицій у ВРП;• частка податків з підприємств у ВРП;• частка бюджетних витрат у спожитому ВРП;• частка експорту у виробленому ВРП.Наступним етапом є розрахунок співвідношення виробленого і спожитого в регіоні ВРП, як і при аналізі НД. Для цього індикатора застосовуються такі градації якісного стану:• перевищення ВРП виробленого над спожитим;• збалансованість виробництва і споживання ВРП;• перевищення спожитого ВРП над виробленим.Детальніший аналіз співвідношення виробленого і спожитого ВРП можна провести, використовуючи платіжний баланс (його сальдо). Сальдо регіонального платіжного балансу складається з сальдо торговельного балансу, сальдо послуг і платежів, сальдо руху капіталів і сальдо руху готівкових грошей.Сальдо торговельного балансу розраховується способом, аналогічним розрахунку чистого експорту (експорт мінус імпорт). Воно може бути:• активним (експорт перевищує імпорт);• нульовим (експорт дорівнює імпорту);• пасивним (імпорт перевищує експорт).На основі значення цього індикатора розрізняють регіони, які ввозять (або вивозять) ВРП, і регіони збалансованого товарообміну.Сальдо послуг і платежів враховує приплив чи відтік грошових коштів за рахунок туризму, сплати за транспортні і фінансові послуги, виплати відсотків, дивідендів, територіальних бюджетних трансфертів.Витрати туристів і гостей регіону створюють приплив грошових коштів, і навпаки, витрати населення за межами регіону формують їх відтік.Різноманітні надходження коштів у вигляді дивідендів, відсот-ків за внесками підприємств і населення з інших регіонів і країн формують приплив фінансів у регіон. І, навпаки, різноманітні виплати дивідендів, відсотків, сплата послуг підприємствам і громадянам, які знаходяться в інших регіонах і країнах, спричиняють відтік фінансових ресурсів з регіону.У результаті розрізняють:• активне сальдо за послугами і платежами (приплив фінансових коштів у регіон);• нульове сальдо;• пасивне сальдо за послугами і платежами (відтік фінансових коштів з регіону).Особливу увагу при аналізі фінансових ресурсів слід звертати на перерозподіл коштів через бюджет. Дотепер переважна частина НД перерозподіляється через різні види бюджетів. Тому зістав¬лення обсягів надходжень коштів до всіх видів бюджетів у регіон і витрат з усіх видів бюджетів в регіоні достатньо точно відображає приплив-відтік фінансових ресурсів, або так званий показник сальдо бюджетних трансфертів. Для його аналізу використовують такі якісні градації:• перерозподіл (вилучення) податкових надходжень з одного регіону для дотації інших (регіони-донори);• нульове сальдо за бюджетними трансфертами;• дотація регіональних бюджетів за рахунок коштів, вилучених в інших регіонах (регіони-реципієнти).Сальдо руху капіталів враховує приплив і відтік капіталу з регіону. Якщо економіка одного регіону інвестується з інших регіонів, а також відбувається розміщення акцій і облігацій в інших регіонах і країнах, з них отримуються позички, то спостерігається приплив капіталу. Якщо маємо зворотне становище, то спостерігається відтік капіталу з регіону. У такому разі використовуються аналогічні індикатори, як і в сальдо руху капіталів.Оцінка сальдо платіжного балансу в цілому передбачається за такими ж характеристиками: активне сальдо; нульове; пасивне сальдо.Оцінка відтворювальної структури проводиться за аналітичними методами на основі даних податкових служб, транспортної і фінансової статистики. На жаль, через недостатній розвиток перелічених служб скласти платіжний баланс досить важко, тому в ряді випадків залучають метод експертних оцінок.5.2. РЕГІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ І ДИНАМІЧНІ ЯКОСТІ РЕГІОНУЕкономічний розвиток регіону, як і прогнозування його ресурсів, неможливо оцінювати лише за показниками чисельності населення, міграцій, валового регіонального продукту, регіональ¬ного доходу, станом торговельного балансу. Для поглибленого дослідження необхідно зважати на такий фактор економічного розвитку, як чутливість економіки регіону до економічного циклу тієї сукупності галузей промисловості, які входять до програми розвитку, і чутливість до циклів самого регіону як єдиного цілого.У процесі свого розвитку регіони час від часу відчувають підйоми і спади в своїй економічній діяльності. Ці коливання частково пов’язані з об’єктивним перебігом економічного розвитку. Однак за умов змішаної економіки деякі з них можна послабити або уникнути в процесі державного регулювання. В цьому напрямі вивчення економічних коливань має велике значення, адже в процесі розвитку якого-небудь регіону може виникнути ситуація, коли хід його розвитку бажано або прискорити, або уповільнити, якщо це дозволить уникнути різких циклічних коливань. Отже, політика розвитку регіону повинна зважати на те, до якого циклічного наслідку вона приведе.Аналіз структури економічних функцій і динамічних якостей регіону складається з ряду етапів.На першому етапі аналізується ступінь стабільності регіональної структури, тобто визначається період поширення отриманого аналітичного висновку в часі. Розрізняють стабільну структуру, нестабільну і ту, що формується. Стабільна структура характерна для давно освоєних регіонів, тобто регіонів із структурою, що склалася давно і слабо реконструюється. Нестабільна структура може спостерігатися як у регіонах інтенсивного розвит¬ку, так і нерозвинутих регіонах, навіть при незначних обсягах нового інвестування. Структура, що формується, характерна для новоосвоюваних регіонів, регіонів, що переходять від передіндустріальної стадії розвитку до індустріальної, або для регіонів, де відбулася корінна реконструкція економічного профілю. Остання ситуація часто має місце після стану депресії і часткової руйнації економічного потенціалу.На другому етапі оцінюється процес економічного зростання. В регіоні може відбуватися пожвавлення, стагнація або депресія економічного розвитку. Цей індикатор не розглядається відособлено, а лише порівняно із середніми показниками регіональної системи вищого рівня. Так, на фоні загального падіння і стагнації темпів зростання в цілому по метарегіону (країні) в окремих регіонах може спостерігатися і зворотна динаміка, або відбуватися менший масштаб падіння темпів росту.На третьому етапі аналізується стадія інвестиційного циклу. В регіональному масштабі коливання інвестиційного циклу виражені яскравіше, ніж у загальному. Для аналізу інвестиційного циклу використовується така шкала якісного стану: висхідна стадія циклу; найвища точка інвестиційного циклу; спадаюча стадія; нижча точка; цикл не з’ясований.• Висхідна стадія циклу має місце, коли щорічний темп росту інвестицій підвищується кожного наступного року порівняно з минулим.• Найвища точка циклу (або точка перелому) визначає ситуацію, коли обсяг інвестицій досягає максимального рівня, а в наступному році очікується падіння темпів їх зростання.• Спадаюча стадія циклу визначає ситуацію, коли темп росту інвестицій у кожному наступному році менший за попередній, або має місце скорочення обсягів інвестицій.• Нижча точка циклу — це така економічна ситуація, коли досягнуто максимального падіння темпів росту інвестицій (або обсягів інвестицій) і в наступному році очікується їх зростання.На четвертому етапі оцінюється мультиплікативний процес. В економічній теорії передбачається безумовне функціонування мультиплікативного росту, коли імпульси економічного зростання, що починаються в одній галузі, передаються галузям обслуговування, допоміжним та іншим видам діяльності. При цьому нагромадження в галузях спеціалізації створюють економічні передумови подальшого розвитку інших галузей. За кризових умов функціонування вітчизняної економіки не слід нехтувати і мультиплікатором спаду, який розгортається при падінні виробництва внаслідок яких-небудь причин в одній галузі і поширює імпульси падіння по технологічному ланцюжку на всю регіональну інфраструктуру. В результаті починається згасання економічної діяльності в регіональному комплексі в цілому.У регіоні можлива і відносна рівновага економічного стану, коли всі галузі (обсяги їх виробництва) перебувають у деякій рівновазі як після дії мультиплікативного зростання, так і мульти-плікативного спаду.Наведені чотири якісні стани економічного розвитку регіону вичерпують можливі варіанти дії мультиплікатора. Відсутність будь-якого мультиплікативного процесу має місце при стагнації економіки, тобто досягненні рівноваги після мультиплікативного росту чи мультиплікативного спаду. Окремим випадком відсутності дії мультиплікатора є наявність передіндустріальних суспільств і регіонів, які ще не дістали імпульсів економічного росту. Для ринкових економічних систем з недеформованою структурою розподілу результатів діяльності регіональна депресія і мультиплікатор спаду, як правило, породжуються двома основними причинами. По-перше, вони можуть бути зумовлені коливаннями економічної кон’юнкту¬ри, по-друге, виснаженням природних ресурсів, на базі яких свого часу створювалися підприємства спеціалізованих галузей.За адміністративно-командної економіки, яка характеризується можливим централізованим вилученням коштів та їх перерозподілом, мультиплікативний процес штучно деформовувався, стри¬мувався або прискорювався. Це досягалося за допомогою бар’є¬рів при передачі мультиплікативних імпульсів, пов’язаних з вилученням фінансових ресурсів.Як правило, при мультиплікативному рості в регіоні має місце економічне зростання, а інвестиційний цикл перебуває на висхідній стадії. Депресія супроводжується послабленням інвестиційного про¬цесу. Однак зустрічаються і складніші змішані варіанти економічного стану регіонального розвитку. Пожвавлення може відбуватися і за відсутності яких-небудь істотних змін в інвестиційному процесі поза дією мультиплікатора. Така ситуація вимагає поглибленого аналізу, з’ясування факторів, що стримують мультиплікативний процес, або причин, які спричинили пожвавлення за відсутності інвестицій і зміни структури економічної діяльності. Вимір зміни дина¬міки характеристик є досить складним процесом і вимагає залучення аналітичних та експертних методів дослідження.Крім того, визначення таких індикаторів, як економічне зростання, характер мультиплікативного процесу передбачає обов’яз¬кове зіставлення із значенням аналогічних індикаторів в інших регіонах. Для цього доцільно використовувати методи порівняльного аналізу типологій і класифікаторів. Звичайно бажаним є розвиток таких галузей, циклічні коливання яких виявляють тенденцію до взаємного погашення або хоча б не посилюють коливання одне одного. Таким чином, дослідження економічного циклу регіону необхідно підкріплювати аналізом циклічних коливань у галузях, особливо якщо вони взаємопов’язані. Даний тип досліджень може проводитися при визначенні політики щодо депресивних територій у межах регіону.Цікаво, що протягом короткого періоду деякі галузі відіграють вирішальну роль в економічному розвитку регіону, особливо тоді, коли вони обслуговують загальнонаціональні ринки. Коливання в цих галузях приводять до коливань регіонального доходу, котрий, у свою чергу, приводить до коливань у роздрібній торгівлі і сфері послуг, а ті — до опосередкованих коливань в інших галузях. Мож¬на стверджувати, що коливання економічного розвитку галузей відбувається мультиплікативно. Для з’ясування мультиплікативного ефекту необхідно використовувати економічну базу або співвідношення між базовими та обслуговуючими галузями. Детальніше про це йтиметься у наступному параграфі.Регіон неможливо розглядати як ізольований комплекс; він є відкритою економічною системою, внаслідок чого йому передаються циклічні коливання, які відбуваються в його сусідів. Тому важливим є аналіз каналів, якими розповсюджуються економічні цикли, і чутливості до них конкретного регіону. Так, ввезення продукту в один регіон відповідає рівнозначному вивезенню з іншого (в дійсності існує ціла система взаємопов’язаних регіонів). Якраз чутливість до економічних циклів різних видів регіонів особливо чітко виявляється в коливанні сальдо експорту та імпорту, тобто у звуженні чи розширенні економічних зв’язків між регіонами. Такі судження підводять нас до необхідності підключення до аналізу категорії мультиплікатора міжрегіональної торгівлі.5.3. АНАЛІЗ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИСтруктуру виробництва в регіоні можна аналізувати з погляду ступеня стабільності, рівня спеціалізації (диверсифікації), повторюваності виробничого процесу, повноти виробничо-технологіч¬ного циклу, рівня пов’язаності регіонального комплексу. При структурному аналізі необхідно з’ясувати базові галузі (галузі спе¬ціалізації) та оцінити інтенсивність виконання базових функцій, а також співвідношення між галузями спеціалізації, допоміжними (комплектуючими) та обслуговуючими.Для оцінки стадії економічного розвитку регіону важливо визначити наявність у ньому первинних, вторинних, третинних і четвертинних видів діяльності. Для цього провадять ідентифікацію, тобто визначають, які конкретно стадії виробничого процесу концентруються в регіоні: управління, дослідження чи власне виробництво.Показник рівня диверсифікації характеризує наявність і віднос¬ну рівномірність розвитку в регіоні окремих галузей економічної діяльності. Галузеву диверсифікацію слід розглядати як величину, обернену галузевій концентрації регіону. Показники галузевої концентрації і галузевої диверсифікації розраховуються аналогічно показникам географічної концентрації і диверсифікації. Для їх розрахунку зіставляється частка зайнятих в окремих галузях у регіоні і країні (метарегіоні) в цілому. Ступінь диверсифікації ви¬мірюється також за показниками обсягів виробництва, вартості основного капіталу тощо. Однак найбільш індикативним стосовно ступеня диверсифікації є показник зайнятості. Коефіцієнт галузевої концентрації розраховується за такою формулою: ,де — індекс галузі; — кількість зайнятих у -й галузі (відповідно в Р-регіоні, М-метарегіоні (країні) для всіх і, для яких ; Р, М — загальна кількість зайнятих у регіоні і метарегіоні.Коефіцієнт диверсифікації є величина, обернена коефіцієнту галузевої диверсифікації: .Коефіцієнти диверсифікації змінюють своє значення від 0 до 1. Чим більше значення коефіцієнта диверсифікації, тим рівномірніше розвинуті в регіоні різні галузі економічної діяльності. І, навпаки, чим ближчий він до 0, тим наявніша в регіоні галузева моно¬структура.Моноструктура характерна або для недорозвинутих регіонів і суспільств, або для регіонів, які склалися не на основі розселення, а в результаті наближення структури розселення до структури розміщення виробництва (регіон Донбасу, Криворізький регіон). За рівнем економічного розвитку моноструктурні регіони можуть перебувати на різних стадіях соціально-економічного розвитку.За значенням коефіцієнта диверсифікації розрізняють:• диверсифіковану галузеву структуру регіону,• слабодиверсифіковану,• моноструктуру.Також дуже важливим є визначення галузей спеціалізації регіону, галузей, які виконують допоміжну функцію, і галузей, які обслуговують виробництво і населення.Співвідношення між кількістю зайнятих у згаданих групах галузей дають кількісне значення регіонального мультиплікатора (Мрег): ,де — загальна кількість зайнятих у регіоні; — кількість зайнятих у галузі спеціалізації.Інтенсивність виконання базових функцій, або, інакше кажучи, інтенсивність розвитку галузей спеціалізації, є величина, обер¬нена регіональному мультиплікатору: або .За показником інтенсивності виконання базових функцій розрізняють регіони:• з гіпертрофією галузей спеціалізації (або високою інтенсивністю виконання базових функцій),• зі збалансованістю галузей спеціалізації (комплектуючого та обслуговуючого комплексів),• з гіпертрофією обслуговуючого комплексу (низькою інтенсивністю виконання базових функцій),• регіони, де базові функції не з’ясовані.З погляду повторюваності виробничого процесу розрізняють різ¬ні види підприємств: з індивідуальним виробництвом, одиничним випуском, дрібносерійним, серійним і масовим. Аналіз співвідно¬шення підприємств з різною повторюваністю випуску є достатньо інформативним відносно характеру інноваційного процесу в регіоні, типу обладнання, яке використовується, і кваліфіка¬ції виробників.Повнота виробничого циклу є важливим показником для аналізу взаємопов’язаності регіонального комплексу. Цей показник окреслює його відносну автономність або, навпаки, залежність від інших регіонів, тобто характер міжрегіональних зв’язків. Розрізняють два типи виробничо-технологічного циклу в регіоні — завершений і незавершений. Слід зауважити, що в регіоні можуть існувати не один, а кілька виробничо-технологічних циклів (комп¬лексів). Взаємопов’язаність регіонального комплексу характеризується частотою економічних зв’язків між об’єктами регіону і потенціалом внутрішньорегіональної взаємодії, що склалася.Аналіз потенціалу внутрішньорегіональної взаємодії є особливо важливим у перехідний період. За командно-адміністратив¬ної системи чільне місце посідали вертикальні зв’язки, в результаті чого гальмувалося встановлення економічно доцільних зв’яз¬ків між підприємствами і регіонами і не реалізовувався ефект агломерації. При формуванні регіональних ринків потенціал внутрішньорегіональних зв’язків можливо задіяти досить швидко і дати короткостроковий ефект. Найвищий потенціал дії внутрішньорегіональних зв’язків спостерігається в розвинутих регіонах з диверсифікованою структурою машинобудівного профілю. У регіонах з моноструктурою при монополізації ринку кількома підприємствами зазначений потенціал може бути взагалі відсутнім.Наявність і розвиток у регіоні різних видів діяльності (первинні, вторинні, третинні і четвертинні види виробництв) є також важливою характеристикою економічного розвитку регіону. Спів¬відношення наявних галузей кожної з груп діяльності має значення для визначення перспектив подальшого розвитку регіону та його потенціалу. В цьому напрямі важливим стає аналіз струк¬тури економічних функцій.У територіальній організації виробництва і розподілі праці в останні десятиріччя дедалі помітнішою стає спеціалізація не на окремих галузях виробництва, а на певних рівнях (функціях) економічної діяльності. Відбувається розшарування рівнів економічної діяльності і поглиблення просторового розриву технологічного процесу. Наприклад, крупні мегаполіси, де сконцентрована висококваліфікована робоча сила і розвинута інфраструк¬тура ділових послуг, характеризуються концентрацією функцій управління і науково-дослідними видами діяльності. У той же час виробництва з добування сировини переміщуються на периферію регіону або взагалі у слаборозвинуті регіони. Як правило, функції управління зосереджені в центральних великих містах, а виробництво — у регіонах з дешевою робочою силою. Таким чином, можна виокремити такі рівні (функції) економічної діяльності: управління, дослідження і розвиток, виробництво.При аналізі регіонального циклу визначається ступінь зв’язку ре¬гіональних економічних циклів з галузевою структурою. Такий зв’я¬зок є величиною перемінною. Ті елементи циклу, які неможливо віднести до відмінностей у галузевій структурі, можна приписати міжрегіональним розбіжностям у середині галузі, які, в свою чергу, пояснюються відмінностями в інших особливостях регіонів.Загальною рисою досліджень такого типу є зіставлення часу початку, довготривалості та амплітуди циклів у кожному досліджуваному секторі економіки (роздрібна торгівля, зайнятість, бан¬ківські дебети тощо) і порівняння результатів з аналогічними даними інших регіонів. Так, найчутливішими до циклічних коливань є галузі, які виробляють товари тривалого користування, тому регіони з високою концентрацією таких галузей першими реагують на зміну в стимулах. Згідно з цим положенням, виробництво товарів довгострокового користування має більшу чутливість і до циклу. Приплив нового населення в регіон зумовлює розширення обслуговуючих галузей, особливо будівельної промисловості. Потім отримані імпульси розвитку передадуться далі.Відносна розбіжність у режимі циклічних коливань пояснюється таким: у фазі спаду виробництва крупні інвестиції не здійснюються, отже, економіка району, що швидко розвивається, відчуває в них гостру нестачу. Однак у період пожвавлення від¬носно більша експансія спостерігається на територіях, для яких характерні високі темпи розвитку. Прибутковість від інвестицій різниться в різних регіонах, що приводить до різних темпів виходу з кризового стану.При оцінці амплітуди циклічних коливань використовують абсолютні зміни основних показників соціально-економічного розвитку регіону. Але такий підхід має певні недоліки. Так, він не враховує сезонні і загальнонаціональні циклічні коливання. Обмеженість статистичної інформації приводить до того, що при визначенні чутливості до регіонального економічного циклу неможливо виходити тільки з галузевої структури економіки регіону і довгострокових тенденцій його розвитку. Слід враховувати й інші фактори. До них належать: відносна значимість галузей, які виробляють товари тривалого користування в даному регіоні; наявність в ньому галузей, які розвиваються; диверсифікація структури господарства; чутливість до кризи кожної окремо взятої галузі; напрям і темпи зміни умов розвитку регіону.При аналізі регіонального мультиплікатора основна увага приділяється взаємозв’язкам між секторами в середині регіону або опосередкованому розповсюдженні імпульсів, які розпочалися в будь-якому секторі економіки і поширились на всі інші сегменти. Таке розповсюдження дає вже згаданий мультиплікативний ефект. Дослідження мультиплікативного процесу для по¬дальшого програмування соціально-економічного розвитку регіону полягає в тому, що регіональний мультиплікатор чітко вказує, яким чином розвиток одного сектора спричиняє розширення іншого. Це дуже важливо, оскільки імпульси одних приводять до розширення виробництва, а інших — до його скорочення.Оцінка регіонального мультиплікатора здійснюється з використанням різної кількості перемінних. Найдосконалішим є аналіз, який приводить до отримання кількісних результатів і пов’я¬заний з використанням схеми «витрати — випуск». Але такий вид аналізу є досить складним процесом. Простіший аналіз регіонального мультиплікатора пов’язаний з дослідженням економіч¬ної бази регіону. Такі обстеження в основному уникають перемінних, які характеризують міжрегіональні зв’язки, і базуються на детальній класифікації галузей.Аналіз з наголосом на економічну базу заснований на розмежуванні базових (первинне виробництво) та обслуговуючих (вторинне, третинне, четвертинне виробництво) галузей або видів виробництв. Передумовою проведення такого аналізу є факт, що розвиток різних адміністративно-територіальних одиниць визначається товарами і послугами, які виробляються в межах даної території, але продаються за її межами. Такі «базові» види діяльності дають кошти на оплачування сировини, продовольчої продукції та іншої продукції обробної промисловості, яку регіон самостійно не може виробити. Вперше спроба здійснити такий аналіз базових й обслуговуючих галузей в економіці міста і району була зроблена в кінці 30-х років у США Хойтом. Він розвинув ідею про співвідношення між базовими та обслуговуючими галузями, ввівши показник basic–service ratio. Цей показник відображає:• співвідношення між загальною зайнятістю у базових галузях або працюючих на вивезення і загальною зайнятістю в обслуговуючих галузях або галузях місцевої промисловості;• співвідношення між приростом зайнятих у базових або працюючих на вивезення галузях та його приростом в обслуговуючих галузях або галузях місцевої промисловості.З даних про співвідношення між базовими та обслуговуючими галузями і виводиться формула регіонального мульти-плікатора, яка була представлена вище. Слід зауважити, що метод, заснований на динаміці зайнятості, є надійнішим, хоча визнається, що вибір того чи іншого методу розрахунку регіонального мультиплікатора залежить від особливостей і цілей дослідження.Деякі дослідники при проведенні аналізу чи прогнозуванні користуються поняттям «мультиплікатор зайнятості», який практично нічим не відрізняється від регіонального мультиплікатора. Оцінюючи перспективи експансії базових галузей, мультиплікатор зайнятості визначається із співвідношення між базовими та обслуговуючими галузями і передбачає збільшення загальної зай¬нятості в майбутньому. Така техніка розрахунків являє собою один з багатьох непрямих методів прогнозування кількості населення і його міграцій з обліком факторів, які можна застосовувати на додаток до прямих методів.Заслуговує на увагу і такий показник, як мультиплікатор міжрегіональної торгівлі. Цей показник використовується для характеристики і вивчення процесу передачі імпульсів розвитку від одного регіону іншим, які передаються через експорт, імпорт, інвестиції, споживання і доходи. Мультиплікатор міжрегіональної торгівлі ( ) визначається на основі кейнсіанського співвідношення: , (1)де — ВВП регіональний; — обсяг інвестицій; — обсяг споживання; Е і М — відповідно експорт та імпорт регіону.Проведемо розмежування між експортом споживчих товарів і імпортом інвестиційних товарів . Таким чином, імпорт регіону буде дорівнювати сумі цих двох складових: . Візьмемо до уваги середню схильність до споживання місцевих товарів, а саме частку споживчих витрат на закупівлю місцевих товарів у регіональному доході, тобто . Тоді отримаємо: , (2)де — частка місцевих споживчих витрат, виражена через імпорт споживчих товарів. Передбачається, що ввозяться тільки споживчі товари, тобто , а .Зробимо певні заміни і перестановки. Так, рівняння (1) розділимо на , а у рівнянні (2) вираз підставимо замість , в результаті чого отримуємо: . Перенесемо до лівої частини рівняння другий член правої частини і приймемо, що , де — це мультиплікатор зовнішньої торгівлі. Тепер знаходимо: або .Мультиплікатор міжрегіональної торгівлі показує примножений регіональний дохід, який отримується від валових інвестицій у межах регіону і експорту з нього. В основі цієї формули лежить модель «вилучення — ін’єкції», тобто рівновага між заощадженням плюс імпорт та інвестиції плюс експорт, і припущення, що споживання є правильною функцією доходу, а експорт споживчих товарів — правильною функцією валового споживання.Подібні розрахунки можна здійснити для виведення «граничного» мультиплікатора ( ): , (3)де , — гранична схильність до заощадження ; — гранична норма зміни імпорту споживчих товарів у зв’язку зі змінами у валовому споживанні .Таким чином, буде граничною схильністю до споживання.Рівняння (3) відображає зміну регіонального доходу в результаті зміни регіональних інвестицій або експорту, або того й іншого одночасно.Якщо імпорт інвестиційних товарів Мі замінить їх виробництво в регіоні, то його слід відняти від регіональних інвестицій . У такому разі буде визначено ефект експансії, який справляють на регіональні випуск продукції і дохід інші регіони. Таким чином, у рівняння (3) замість інвестицій слід підставити .Наступним етапом буде облік у даному рівнянні взаємозв’язку між експортом та імпортом у регіоні. У територіальній системі, яка складається з багатьох регіонів, експорт в один з них стимулює експансію економіки інших. Це відбувається тому, що об’єкт експорту в один регіон є об’єктом імпорту інших. Із зростанням доходів у регіонах збільшується їх імпорт з даного регіону. Але з погляду першого регіону це буде експортом, який у свою чергу сти¬мулює розвиток його економіки і т. д. Подібна модифікація потребує проведення розмежування між експортом інвестиційних товарів та експортом споживчих товарів . Отже, можна записати визначення сукупного експорту регіону . Таке розмежування необхідно, оскільки експорт різних типів товарів має нерівноцінне значення для інших регіонів як імпорт. Регіональний експорт є функцією доходів інших регіонів, на які впливає імпорт першого регіону, що в свою чергу є функцією його доходу.Отже, на мультиплікативний ефект незалежного збільшення регіональних інвестицій впливають не тільки заощадження, споживання та імпорт самого регіону, а й опосередковано експорт, заощадження, споживання та імпорт інших регіонів. Існує кілька формул розрахунку мультиплікатора міжрегіональної торгівлі, але в будь-якому разі головним його призначенням є допомогти дійти якісних висновків відносно діяльності регіонів різного типу в короткостроковому періоді. На основі даного мультиплікатора складається висновок, за яких умов збільшення інвестицій у першому регіоні приведе до значнішого стимулювання місцевої промисловості, ніж у випадку такого ж збільшення регіональних інвестицій в другому, або які зміни в національній економіці справлятимуть вагоміший вплив на експорт та імпорт третього регіону, ніж на ті самі показники четвертого регіону. Вчений-економіст Вінінг дійшов висновку, що співвідношення між граничним і середнім мультиплікатором може слугувати виміром стосовно стабільного розвитку регіону: .Цей показник відображає відносну зміну доходу для відносної зміни в чистих інвестиціях плюс експорт, тобто у виразі . Відповідно, чим більше споживчих товарів надходить у даний регіон, тобто чим більше , тим більше буде . Отже, тим значущою буде відносна зміна доходу як реакції на дану відносну зміну , тобто в чистих інвестиціях плюс експорт.Чим менша зумовлена регіональним доходом еластичність попиту на імпортовані споживчі товари, тим меншою буде , отже, тим значущою буде відносна зміна доходу при даній відносній зміні . У результаті з цих двох співвідношень випливає третє: чим еластичніший зумовлений доходами попит інших регіонів на товари, які вивозяться з даного регіону, тим значуща відносна зміна досліджуваного регіону як реакція на певну відносну зміну національного доходу.5.4. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ ЗА КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІНа сьогодні в Україні запроваджена Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), що робить можливим аналіз структури економіки регіонів і країни в цілому за видами економічної діяльності згідно із загальноприйнятими міжнародними статистичними стандартами. Використання КВЕД дає можливість проводити порівняння структури економіки України та її регіонів з аналогічними показниками інших країн світу. Також цей аналіз необхідний для вивчення інвестиційного клімату в Україні і процесів, пов’язаних з надходженням в країну і регіони міжнародних інвестицій та їх застосуванням у певних видах економічної діяльності. Методологічні підходи до такого роду аналізу в Україні були розроблені в НДІ Держкомстату України під керівництвом доктора економічних наук Н. Парфенцевої.Перехід України на методологію міжнародних статистичних класифікацій, зокрема КВЕД, на практиці полягає в перекодуванні всіх підприємств за новою класифікацією на базі Єдиного державного реєстру підприємств України, що дало можливість отримати статистичні дані про кількість усіх підприємств України в розрізі існуючих видів економічної діяльності. Статистичний аналіз структури економіки регіонів, вивчення ринку праці, інвестиційного клімату за КВЕД слід проводити за різними регіо¬нальними рівнями, тобто визначеними адміністративно-територі¬альним поділом України — загальнодержавний, регіональний, місцевий.Структура економіки будь-якого регіону згідно з КВЕД характеризується за допомогою таких показників:• кількість підприємств;• чисельність працюючих на підприємствах;• вартість основних фондів;• дохід підприємств;• обсяг реалізованої продукції.Статистичні дані за всіма переліченими показниками, крім обсягів реалізованої продукції, містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Необхідні показники формуються за кожним окремим видом діяльності, що існує в Україні.Порядок аналізу структури економіки за КВЕД в загальному вигляді включає: 1) аналіз даних, які характеризують кількість підприємств за видами економічної діяльності в певних регіонах; на їх підставі визначаються провідні для регіону види економічної діяльності; 2) визначення факторів, які вплинули на структуру регіону. До них можуть належати природно-кліматичні умови, історичний розвиток регіону, адміністративно-територіальний рівень, використання природних ресурсів, державна політика щодо певного регіону та ін. Вплив наведених факторів на структуру економіки регіону має враховуватися при розробці прогнозу подальшого розвитку окремих видів діяльності як на державному, так і регіональному рівнях. При проведенні цього етапу аналізу показники кількості підприємств слід доповнити показниками чисельності працюючих і вартості основних фондів при їх розподілі за видами економічної діяльності. Особливу увагу слід приділяти: вартісним показникам, які характеризують обсяги виробленої продукції та отриманий дохід підприємствами регіону; визначенню факторів, які впливають на розвиток кожного виду діяльності регіону. Це необхідно тому, що опис структури економіки регіону за кожним зі згаданих показників буде різним, а це зумовлює необхідність проводити порівняння структури економіки регіонів, розташованих в однакових природно-кліматичних умовах, схожих за історичним розвитком із однаковим адміністративно-територіальним поділом тощо. У результаті проведення такого аналізу з’ясовується рівень розвитку певних видів економічної діяльності в регіоні, оцінюється рівень розвитку сфери послуг, що є дуже важливим показником для економіки країни і регіону. За оцінками міжнародних статистичних органів, країна визнається постіндустріальною, якщо обсяг її валового продукту, виробленого в сфері послуг, перевищує 65 %, а в деяких країнах досягає навіть 80—85%*.Порядок проведення аналізу структури економіки регіонів проходить у п’ять етапів:1-й етап — визначення кількості підприємств, чисельності працюючих на них, вартості основних фондів, обсягів реалізованої продукції, доходу підприємств по районах та містах обласного підпорядкування;2-й етап — визначення провідних видів економічної діяльності для загальнодержавного, регіонального і місцевого рівнів відповідно до перелічених вище показників;3-й етап — порівняння структури економіки за видами економічної діяльності на загальнодержавному та регіональному рів¬нях по різних показниках;4-й етап — визначення питомої ваги різних видів економічної діяльності за різними показниками; при цьому особливу увагу варто звертати на ті, що надають послуги на загальнодержавному, регіональному рівнях;5-й етап — визначення факторів, які вплинули на існуючу структуру економіки певного регіону, порівнюючи аналогічні показники і результати розрахунків даного регіону з подібними за природно-кліматичними, історичними, адміністративно-тери-торіальними умовами регіонами. Структуру економіки України за певними регіонами пропонується вивчати за допомогою методів статистичного аналізу, а саме: аналітичного, апріорного ранжирування факторів, факторного і дисперсійного аналізу. Цими методами встановлюється вплив того чи іншого фактора на структуру економіки країни чи регіону. Аналітичним методом визначаються провідні для певного регіону види економічної діяльності, порівнюються статистичні показники структури регіону з аналогічними показниками інших регіонів. Недоліком цього методу є те, що неможливо встановити фактори, які впливають на фактичний стан структури економіки регіону, і визначити конкретний вплив кожного з цих факторів.Методом апріорного ранжирування з’ясовуються головні фак¬тори, які впливають на поділ підприємств за видами економічної діяльності. Для цього використовуються показники кількості чисельності працюючих на підприємствах регіону.За допомогою методу факторного аналізу з усієї сукупності чинників визначаються найсуттєвіші, що повною мірою характеризують об’єкт дослідження. Це досягається заміною первинних ознак (види економічної діяльності) на меншу кількість нормованих та ортогональних латентних ознак.Методом дисперсійного аналізу який є методом статистичного аналізу результатів спостережень, що залежать від різних одночасно діючих факторів, встановлюються закономірності, які впливають на формування існуючої структури економіки регіону. Цей метод допомагає вибрати найсуттєвіші фактори з усієї сукуп¬ності діючих чинників і встановити кількісну оцінку взаємо-впливу факторів.Аналіз структури економіки регіону можна проводити не тільки на підставі даних щодо кількості працюючих і кількості підприємств, але й за вартістю основних фондів.Важливим і одночасно цікавим при аналізі економічного розвитку є аналіз структури економіки України за методологічними ознаками групувань, згідно з яким всі підприємства та організації поділяються за видами діяльності на видобувні, обробні і ті, що надають послуги. При цьому визначається питома вага кожного з них. Саме таким чином при визначенні питомої ваги групи підприємств і організацій сфери послуг оцінюється рівень економічного розвитку країни або окремого регіону.Вивчення рівня розвитку видів діяльності, які надають послуги, тільки за кількістю підприємств є недостатнім. Подібну оцінку краще проводити на основі чисельності працюючих на вказаних підприємствах. Таке порівняння чисельності працюючих на добувних, обробних підприємствах з показниками підприємств сфери послуг є необхідним для подальшого зіставлення з аналогічними статистичними показниками інших регіонів і країн світу. У рамках такого аналізу на підставі статистичних даних вивчається розподіл чисельності працюючих на підприємствах різних видів економічної діяльності в регіоні і Україні в цілому, що є важливим під час реформування економіки. Таким чином, можна оцінити не тільки існуюче становище на ринку праці, а й з’ясу¬вати тенденції перерозподілу робочої сили за видами економічної діяльності та міграційні процеси між регіонами. Також даний аналіз дозволяє вивчити фактори, які визначають головні тенденції розвитку економіки з метою регулювання її переходу до ринку.

Запитання для самостійного контролю1. У чому полягає відмінність традиційної (марксистської) методики аналізу відтворювальної структури регіону від її аналізу на основі СНР?2. Розкрити поняття валового регіонального продукту та навести порядок його розрахунку.3. У чому полягає відмінність між виробленим і спожитим ВРП та їх роль у процесі аналізу?4. Яким чином аналізується фінансовий стан регіону?5. Яка роль перерозподілених через бюджет коштів для розвитку економіки регіону?6. Що демонструє сальдо руху капіталів?7. Які регіони називаються донорами, а які реципієнтами?8. Дати характеристику мультиплікативного процесу в регіоні. Як він впливає на загальний розвиток економіки регіону?9. Який рівень коефіцієнта галузевої диверсифікації характерний для рівномірного розвитку галузей у регіоні?10. Що означає поняття «повнота виробничого циклу» і яку характеристику регіону можна дати на основі його аналізу?11. У чому полягає роль мультиплікатора міжрегіональної торгівлі?12. Яким чином проводиться аналіз структури економіки регіону за КВЕД?Тема 6. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ І РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ6.1. Методологічні положення оцінки рівня життя насе-лення регіону.6.2. Аналіз розвитку соціальної сфери регіону.6.1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ОЦІНКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУАналіз життєвого рівня населення певного регіону, або визначення якості життя його населення, є важливим етапом регіонального аналізу як для подальшої прогнозної роботи, так і при виявленні регіонів з напруженою соціальною ситуацією. Це необхідно і для порівняльного аналізу з середніми показниками по країні, показниками інших регіонів та нормативними значеннями. Основним джерелом інформації про життєвий рівень населення в цілому та окремих верств, його характеристики за структурою доходів і витрат, споживання товарів і послуг залежно від рівня матеріальної забезпеченості, кількісного складу домогосподарств і за іншими соціально-економічними аспектами є вибіркове обстеження умов життя домогосподарств. Матеріали такого обстеження використовуються при обчисленні за загальноприйнятою в міжнародній практиці методологією макроекономічних показників (зокрема індексу споживчих цін) при розробці механізму соціального захисту населення і визначенні соціальних нормативів.В Україні, починаючи з 1999 року, запроваджено нове вибіркове обстеження умов життя домогосподарств, яке здійснюється на постійній основі і базується на міжнародних стандартах, відповідаючи сучасній соціодемографічній та економічній ситуації в державі.Розрізняють систему зведених показників, які розраховуються для всього населення на основі макроекономічних показників (таких як національний дохід і валовий внутрішній продукт), і систему показників рівня життя різних соціально-економічних груп населення на основі вибіркових обстежень бюджетів сімей (таких як доходи, витрати, споживання окремих видів продуктів та ін.). Методикою для оцінки рівня життя населення передбачається така система зведених вартісних показників:1) ВРП на душу населення;2) НД на душу населення;3) загальне споживання населенням матеріальних благ і послуг на душу населення і всього;4) реальні доходи на душу населення в цілому і за окремими соціальними групами;5) реальні доходи з обліком суспільних послуг на душу населення в цілому і за окремими соціальними групами;6) реальна заробітна плата робітників і службовців;7) індекс вартості життя (індекс споживчих цін) в цілому і за окремими соціальними групами.Розрахунок показників 2, 4, 6 проводився і раніше, а 1, 3, 7 використовуються в регіональному аналізі нещодавно. Для розрахунку показників 3, 4, 5 додатково використовується підсистема показників доходів — витрат і споживання населенням матеріальних благ і послуг (див. додаток 4.2).Таким чином, серед показників доходів, які використовуються для характеристики рівня життя населення, розрізняють:• особисті доходи населення (доходи за працю + соціальні трансферти);• сукупні доходи населення (особисті доходи + грошова оцінка суспільних послуг);• остаточні доходи населення (сукупні доходи – платежі у фінансово-кредитну сферу — приріст заощаджень по внесках, державних позичках, готівка);• реальні доходи населення (адекватні кінцевим, переоціненим у порівнювальні ціни за допомогою індекса-дефлятора за фондом споживання).Кожний з перелічених показників має свою специфіку і характеризує різні обсяги і види доходів. Особливе місце серед них посідає показник, що має назву індекс вартості життя. Поняття «вартість життя» означає вартісну оцінку набору предметів споживання (товарів і платних послуг), який відповідає певному рівню задоволення потреб окремих категорій населення. Зміна вартості життя залежить від зміни споживчих цін і структури споживання. Проблемою, що виникає при розрахунку індексу вар¬тості життя, є визначення фіксованого набору предметів споживання (так званий споживчий кошик) для різних груп населення. При його розрахунку можливим є використання двох підходів. Перший базується на встановлених нормативах споживання, тому і має назву нормативний; другий передбачає визначення споживчого кошика на основі фактичної структури споживчих витрат, яка встановлюється за показниками сімейних бюджетів; це статистичний підхід. На практиці, а саме в регіональному аналізі, перевага віддається останньому методу.За розрахованими величинами визначаються і зміни цін на товари і послуги. Звичайно індекс вартості життя ототожнюється з індексом споживчих цін.Після наведених розрахунків за допомогою кореляційного аналізу з’ясовують найчутливіші показники, які можуть ефективно використовуватися з метою оцінки життєвого рівня населення регіону.6.2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУРозвиток соціальної сфери регіону в науковій практиці пов’я-зують, як правило, з іншими показниками регіонального розвитку. Існує кілька моделей які узагальнюють закономірності розвитку соціальної сфери регіону. Розглянемо основні з них.І. Модель Г.Мюрдаля, яка відображає залежність між розвитком бізнесу, обсягами доходів фірм і населення, місцевими бюджетами і регіональною інфраструктурою. Чим розвинутіша економіка регіону, тим більші доходи отримують населення і фірми, що через податкову систему приводить до зростання відрахувань у місцеві бюджети. В результаті органи місцевого самоврядування мають ширші можливості для розвитку соціальної інфраструк¬тури регіону. Тим самим на наступному етапі забезпечуються привабливіші умови для ведення економічної діяльності і створюються стимули для припливу капіталів у даний регіон.Аналогічний мультиплікативний процес має місце і щодо доходів населення. Розвинута економіка потребує кваліфікованої робочої сили (такі робітники отримують високі доходи); впорядкована і забезпечена соціальними благами територія приваблює забезпечені верстви населення для проживання, що в свою чергу приводить до подальшого зростання податкових надходжень у місцеві бюджети і т. д.ІІ. Модель Херрода-Домара виходить з того, що райони, які швидко розвиваються, мають високий рівень доходів, внаслідок чого відбувається приплив робочої сили і капіталу. Зростає обсяг податків до місцевих бюджетів, що зумовлює розвиток соціальної сфери регіону.ІІІ. Неокласична модель, навпаки, виходить з того, що нові райони, які розвиваються, хоча і мають чистий приплив капіталу, однак рівень доходів у них невисокий і робоча сила має тенденцію до відтоку, що в свою чергу, приводить до низьких надходжень у місцеві бюджети і як результат — до зменшення відрахувань на розвиток соціальної сфери, а, отже, і до її скорочення.Неокласична модель підходить для районів, котрі стали розвиватися на базі використання місцевої робочої сили в добре забезпечених трудовими ресурсами регіонах з відносно низьким рівнем доходів населення та якістю його життя, що склалися традиційно.Існують й інші трактування залежностей між економічним розвитком і розвитком соціальної сфери регіону та якості життя населення. Проте діють кілька положень, які не потребують доведення (аксіоми) і характерні при застосуванні будь-якої моделі регіонального розвитку.1. Рух капіталу відбувається в регіони, які дають найбільший прибуток на вкладений капітал.2. Розвиток основних галузей спеціалізації сприяє розвитку допоміжних галузей, розширенню сфери послуг і створенню досконалішої інфраструктури для населення і розвитку економічної діяльності.3. Розвинутіша виробнича інфраструктура створює привабливі умови для розширення економічної діяльності і відкриття нових фірм.4. Концентрація виробничого і невиробничого капіталу безпосередньо визначає доходи місцевих органів влади. Чим більші доходи бюджету на території, тим більші інвестиції в інфраструк¬туру і соціальні програми.5. Вищий рівень індивідуальних доходів забезпечує вищий рівень соціального розвитку, а саме медичного обслуговування, освіти, забезпечення житлом тощо.Від теоретичних положень перейдемо до конкретного аналізу розвитку соціальної сфери регіону. Найпростішим способом такої оцінки служить порівняння тих чи інших показників розвитку регіону з середніми по країні. Однак таке зіставлення може дати лише загальні відомості про положення регіону відносно загальноекономічної ситуації в країні. Для поглибленого аналізу визнача¬ються індикатори, які характеризують рівень розвитку суспільного споживання, рівень індивідуальних доходів і індивідуального спо¬живання. Проведення кореляційного аналізу цих показників дозволить з’ясувати найчутливіші показники, які можуть ефективно використовуватися при регіональному аналізі як самостійні індикатори і критерії класифікації. У додатку 4.1 наведені показники, що піддавалися кореляційному аналізу на етапі відбору критеріїв для класифікації за рівнем якості життя (за О. Г. Дмитрієвою).В цілому для визначення розвитку соціальної інфраструктури регіону можна використовувати такі показники:1. Смертність немовлят.2. Частка учнів шкіл, які займаються у другу зміну.3. Забезпеченість лікарнями.4. Забезпечення лікарняними ліжками.5. Забезпеченість житлом.6. Інвестиції в соціальну сферу.7. Забезпечення місцями в дитячих дошкільних закладах.8. Середня заробітна плата робітників і службовців.9. Середній заробіток у сільськогосподарській сфері.10. Роздрібний товарообіг на душу населення.11. Забезпеченість автомобілями.Показники 1, 2, 3, 4, 6, 7 характеризують рівень та якість споживання благ із суспільних фондів споживання, тобто рівень суспільного споживання, показники 8, 9, 10, 11 — рівень індивідуального споживання. Показник 5 може розглядатися як індикатор і рівня розвитку соціальної інфраструктури, і рівня індивідуального споживання. Причому з розвитком ринку житла, платних послуг населенню такі показники, як забезпеченість житлом, медичним обслуговуванням, дедалі значнішою мірою характеризуватимуть індивідуальне споживання, аніж споживання суспільне. Слід зазначити, що співвідношення рівнів індивідуального і суспільного споживання є однією з найважливіших характеристик регіонального розвитку, наслідком цілого комплексу соціально-економічних особливостей.При розробці програм соціально-економічного розвитку регіону на етапі аналізу використовується дещо інший набір показників розвитку соціальної сфери та рівня життя населення. Аналіз за цими показниками має з’ясувати необхідність економічних перетворень і напрями поліпшення матеріальних умов життя населення.Усі показники згідно із структурою програми поділяються на чотири групи:І. Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення.ІІ. Баланс грошових доходів і витрат населення.ІІІ. Споживання товарів і послуг.ІV. Розвиток матеріальної бази соціальної сфери.Зведені показники рівня життя і соціального захисту населення відображають доходи населення, індекси споживчих цін на товари і тарифи на послуги, рівень мінімального споживчого бюджету (МСБ) — важливий показник соціального захисту населення, який відображає рівень прожиткового мінімуму населення регіону.Показники доходів населення включають грошові доходи в розрахунку на душу населення за місяць, середньомісячну заробітну плату робітників і службовців (номінальну і реальну з урахуванням індексу цін), соціальні трансферти, які виплачуються з державного бюджету, фонду соціального страхування і пенсійного фонду, а також за рахунок коштів підприємств та інших громадських організацій.Індекси споживчих цін на товари і послуги за аналізований період розраховуються Міністерством економіки України.МСБ являє собою систему соціально-економічних нормативів і відображає мінімальні суспільно необхідні потреби населення. Цей показник характеризує мінімум коштів, необхідних для життєдіяльності людини в конкретному регіоні у звітному періоді.Аналіз показників щодо соціального захисту населення дасть можливість оцінити рівень безробіття в регіоні та визначити неконкурентоспроможні на ринку праці верстви населення. Такі показники є інформаційною основою для передбачення обґрунтованих заходів для забезпечення повної зайнятості населення і запобіганню масовому безробіттю.Інформаційною базою для розрахунку показників є дані балансу ринку праці, який складається раз на рік обласними органами з працевлаштування на підставі інформації підприємств і організацій, виконкомів міських Рад і районних держадміністрацій. Застосовується статистична форма 2-ПН «Працевлаштування».Система показників споживання товарів і послуг включає кон’юнктуру споживчого ринку, розвиток роздрібного товарообігу та реалізацію платних послуг населенню. Звітні показники подаються в загальному балансі попиту населення і пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку, балансах попиту і пропо¬зиції товарів і послуг на споживчому ринку, балансах попиту і пропозиції по окремих товарах. Також використовується й інша звітна статистична інформація, зокрема баланси грошових доходів і витрат населення, дані про продаж і залишки товарів у роздрібній торгівлі та реалізацію населенню всіх видів послуг, про виробництво основних товарів у регіоні, про ввезення основних товарів до регіону (разом з імпортом) і вивезення за межі регіону (разом з експортом). Використовуються також дані вибіркових обстежень за основними товарами у роздрібній торгівлі та на неорганізованому ринку (кількість асортиментних різновидів, рівень попиту населення, обсяги продажу товарів).З метою здійснення регулювання та раціонального використання ресурсів найважливіших товарів у регіоні провадяться вибіркові спостереження на підприємствах роздрібної торгівлі різних організаційно-правових форм і типів спеціалізації. Варто, щоб мережа об’єктів спостережень була постійно діючою, що забезпечить зіставлення результатів і дасть можливість визначити тенденцію розвитку асортименту та попиту. Перелік товарів для опитування має складатися з 20—25 найменувань товарів продовольчої і непродовольчої груп. Найважливішими з них є: борошно, крупи, макаронні вироби, ковбаси напівкопчені та варені, олія, маргарин, яйця, риба, масло вершкове, цукор, білизна натільна та постільна, предмети санітарії та гігієни. Інформація збирається щомісяця шляхом опитування керівників торговельних підприємств.Розвиток роздрібного товарообігу оцінюється за даними статистичної звітності про обсяги продажу товарів на підприємствах роздрібної торгівлі і громадського харчування всіх форм власності та споживання основних продуктів харчування на душу населення, інформацією про обсяги виробництва товарів народного споживання в регіоні, сальдо їх ввезення — вивезення, включаючи імпорт і експорт за межі України.За даними аналізу наведених показників визначаються фактори, що вплинули на зміну обсягів виробництва і продажу продук¬ції, прогнозуються обсяги товарообігу підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування.Основним завданням сфери реалізації платних послуг населенню є найповніше задоволення потреб населення у відповідних послугах, в тому числі побутових, і забезпечення високої якості та культури обслуговування. З цією метою аналізуються потреби населення у послугах відповідного виду на одного мешканця, досягнутий рівень розвитку мережі побутових та інших установ обслуговування, фінансові можливості підприємств й організацій, місцевих бюджетів і платоспроможність населення. Особлива ува¬га приділяється аналізу збалансованості показників платних послуг з показниками балансу грошових доходів і витрат населення. Оцінка такого балансу дасть можливість визначити проектні показники реальних доходів населення і загальний обсяг платоспроможного попиту населення.Інформаційною базою аналізу наведених показників є звітні дані органів статистики, економічних управлінь райдержадміністрацій, міськвиконкомів і відповідних підрозділів облдержадміністрацій. Аналіз показників розвитку матеріальної бази соціальної сфери за соціальною інфраструктурою регіону передбачається проводити за такими галузями:1. Житлово-комунальне господарство. Аналізуються окремо для житлового господарства показники рівня забезпечення населення житлом, поліпшення його якості за рахунок забезпечення благоустрою житлового фонду інженерним устаткуванням та іншими ознаками благоустрою житла, що підвищують комфортні умови проживання; показники поліпшення житлових умов малозабезпеченим громадянам безплатно або за невисоку плату; впровадження адресної підтримки громадян, які потребують поліпшення житлових умов залежно від часу перебування в черзі і рівня їх доходів. Для комунального господарства визначаються фактичні показники якості обслуговування населення за всіма видами комунальних послуг (водопостачання, каналізація, тепло- і газопостачання) і порівнюються з нормативами споживання цих послуг. Розрахунки виконують на основі даних житлово-кому¬нальної статистики, що розробляються в розрізі міст, адміністративних районів, селищ, а також на основі розробок підприємств та управлінь комунального господарства. 2. Освіта і культура. Метою системи освіти є створення в суспільстві умов, за яких кожна людина має можливість одержати освіту будь-якого рівня та інших освітніх послуг закладів освіти. В соціально-економічному розвитку суспільства особливе значення для населення мають наймасовіші освітянські послуги. Це насамперед дошкільні заклади освіти і шкільне навчання молоді, тому аналітична робота концентрується навколо визначення: кіль¬кості дітей дошкільного віку (на підставі матеріалів перепису населення і демографічних розрахунків); кількості дітей у постійних дошкільних закладах, які є в регіоні, незалежно від їх відомчого підпорядкування; чисельності учнів загальноосвітніх нав¬чально-виховних закладів (визначається на основі демографічних показників про загальну кількість дітей шкільного віку, відомостей про народжуваність і смертність дітей віком до 6—7 років, результатів навчання в школах у минулому навчальному році, матеріалів шкільних мікрорайонів); кількості дітей в інтернатних закладах освіти (на основі звітних статистичних матеріалів про їх розвиток, відомостей відповідних відомств про кількість дітей-сиріт, дітей з вадами фізичного і розумового розвитку, кількості місць у закладах). Також вивчаються дані про динаміку чисельності населення, його віковий і сімейний склад, діючі нормативи будівництва об’єктів освіти порівняно з фактичними потребами. При аналізі розвитку культури основна увага приділяється збереженню і примноженню культурно-історичної спадщини Украї¬ни. З цією метою визначаються існуючі показники розвитку масових закладів культури (бібліотек, клубних установ, кіноустановок), показники розвитку мережі театрів, музеїв, концертних залів, філармоній, шкіл естетичного виховання, які порівнюються з нормативними значеннями. 3. Охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення. У цьому розділі аналізується досягнутий рівень розвитку відповідних галузей, ступінь забезпеченості населення лікарняними ліжками та амбулаторно-поліклінічною допомогою, стан лікувально-профілактичної допомоги за контингентами населення, стан і рівень матеріально-технічної бази медичних установ, оснащення їх необхідними приладами і обладнанням, забезпеченість матеріалами, медикаментами і кадрами. Вивчаються дані аналізу стану здоров’я населення регіону, що відображаються показниками: середня тривалість життя людини; смертність дорослого населення; материнська і дитяча смертність; захворювання працюючого населення, пов’язане з тимчасовою втратою працездатності (чол.-днів на 100 працюючих); біовікове і фізичне тестування людини. За отриманими даними оцінюються потреби населення в медичній допомозі за характером захворювань та їх фактичне забезпечення. Для визначення необхідності будівництва лікарень аналізується їх матеріально-технічний стан на підставі паспортизації, що дає можливість визначити наведену і фактич¬ну потужності функціонуючих лікарень. Таке порівняння потужностей медичних закладів та їх технічний стан є основою для прийняття рішення про необхідність реконструкції чи нового будівництва лікарень. Важливим моментом при цьому є аналіз захворюваності населення, в т.ч. рівня госпіталізації, структури ліжкового фонду та його технічного стану.Запитання для самостійного контролю 1. У чому полягає необхідність порівняльного аналізу рівня життя населення регіону?2. Що є основним джерелом інформації даного аналізу?3. Що означає поняття «вартість життя « населення і від яких факторів залежить його зміна?4. За допомогою яких зведених показників можна оцінити рівень життя населення?5. Які основні моделі узагальнюють закономірності розвитку соціальної сфери регіону?6. Які основні положення можуть використовуватися при застосуванні будь-якої моделі розвитку соціальної сфери регіону?7. Яка система аналітичних показників застосовується при розроб¬ці програм соціально-економічного розвитку регіону?Тема 7. АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ7.1. Природно-ресурсний потенціал регіону та його соціально-економічна оцінка.7.2. Основні методи економічної оцінки природних ресурсів.7.3. Аналіз використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища при розробці програми соціально-економічного розвитку регіону.7.1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ ТА ЙОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКАНаявність природних ресурсів на території є чи не найголовнішою умовою розміщення продуктивних сил у регіоні. Структура природних ресурсів, розміри їх запасів, якість, ступінь вивченості і напрями господарського освоєння безпосередньо впли¬вають на економічний потенціал регіону. Наявність багатих та ефективних природних ресурсів сприяє економічному розвитку і багато в чому визначає обґрунтованість і реальність планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону. Вивчення природних ресурсів, з’ясування економічної ефективності їх територіального поєднання і раціонального використання являє одну з основних проблем регіональної економіки.У цьому аспекті виникає ряд регіональних завдань, які потребують вирішення, а саме:• дослідження структури, масштабу, складу, економічної ефек¬тивності використання природних ресурсів у регіоні;• вивчення територіальних поєднань природних ресурсів і перспектив їх господарського освоєння з метою комплексного розвитку виробництва в економічних районах і з’ясування най-ефективніших схем освоєння і використання природних ресурсів;• економічна оцінка природних ресурсів та їх територіальне сполучення як у країні, так і в окремих регіонах;• прогнозування тенденцій розміщення і використання ресурсів відповідно до вимог науково-технічного прогресу.Під час освоєння значних покладів природних ресурсів виникають крупні промислові центри, формуються господарські комплекси та економічні райони. Тобто природний потенціал району впливає на його ринкову спеціалізацію і місце в територіальному розподілі праці. Розташування, умови добування і характер використання природних ресурсів позначаються на складі і темпах регіонального розвитку.В умовах розвитку ринкової економіки, яка передбачає існування різних форм власності (зокрема приватної) на природні ресурси, їх розподіл між користувачами і споживачами багато в чому залежить від кон’юнктури, що склалася на ресурс-них ринках. Поклади корисних копалин мають різний ступінь вивченості і точності оцінки. Залежно від їх господарського значення корисні копалини поділяють на дві групи:1) балансові, або кондиційні. До них належать поклади, використання яких економічно доцільне в теперішній час і які задовольняють промисловим вимогам за якістю сировини і гірсько-тех¬нічними умовами експлуатації;2) позабалансові, або некондиційні. До них відносяться поклади, використання яких зараз є економічно недоцільним внаслідок їх малої потужності, низького стану цінного компоненту, особливо складних умов експлуатації, необхідності застосування складних процесів переробки, але які надалі можуть бути об’єктом про¬мислового освоєння.Існує певна економічна класифікація природних ресурсів за рядом ознак. Залежно від того, для якої економічної сфери вони призначені, природні ресурси розрізняють як:• ресурси матеріального виробництва, в тому числі промисловості (паливо, метали, вода, деревина і т. ін.) і сільського господарства (ґрунти, вода для зрошення, кормові рослини, промислові тварини та ін.);• ресурси невиробничої сфери, в тому числі прямого споживання (питна вода, дикоростучі рослини і промислові тварини) і непрямого споживання (використання для відпочинку зелених насаджень, водоймищ і т. ін.).За принципом вичерпності природні ресурси поділяються на вичерпні і невичерпні. В свою чергу, вичерпні природні ресурси можуть бути поновлюваними (рослини, ґрунти, вода, тваринний світ) і непоновлюваними (мінеральні ресурси). До невичерпних належать енергія сонця, вітру, проточних вод і т. ін.За походженням і природними властивостями розрізняють: мінеральні ресурси (корисні копалини); земельні; водні; біологіч-ні; кліматичні (сонячне тепло і світло, опади); ресурси енергії природних процесів (сонячне випромінювання, внутрішнє тепло землі, вітру і т. ін.).За характером використання мінеральні ресурси поділяються на три групи:• паливно-енергетичні (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці);• металорудні (руди чорних, кольорових, рідко земельних і кольорових металів);• неметалічні, або нерудні (апатити, фосфорити, різні солі, слюда, графіт, азбест, будівельна сировина).Для економічного розвитку регіону особливо важливе значення мають саме мінеральні ресурси. Тому аналізу їх використання приділяється особлива увага. При їх економічній оцінці використовуються такі параметри:• масштаб родовища, який визначається його сумарними запасами;• якість корисної копалини, її склад і властивості, умови експлуатації;• потужність пластів та умови залягання;• господарське значення;• річний обсяг добування.Також при аналізі природних ресурсів регіону визначається:• енергетична забезпеченість економіки регіону, структура енергетичних ресурсів, які використовуються (вугілля, природний газ, нафта, ядерне паливо);• мінерально-сировинна і паливна база регіону;• природні ресурси поверхні (земля, ліс, прісна вода); • природні умови регіону, які впливають на характер і форми їх економічного розвитку, структуру використання природних ресурсів, економіку і організацію виробництва в регіоні.Серед природних ресурсів для забезпечення розвитку виробництва і життєдіяльності населення особливе значення мають паливно-енергетичні ресурси, головною особливістю яких є нерівномірність їх покладів на території країни. Внаслідок цього територіаль¬не сполучення природних ресурсів та оптимальне їх використання в інтересах регіону являє собою складне комплексне завдання, вирішення якого можливе лише на основі вивчення багатьох природ¬них, технічних та економічних факторів. Визначення основних напрямів усіх елементів природного комплексу має безпосереднє відношення до вдосконалення територіального планування і програмування, раціональної організації регіонального господарства.Максимальне використання територіального сполучення природних ресурсів для формування оптимальної структури економіки регіону, з одного боку, дозволяє отримати найбільший господарський ефект, а з іншого, — забезпечити вирішення складної проблеми збереження природної рівноваги при дотриманні основ¬них принципів регіонального природокористування.Економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів має різні цілі залежно від розміру території і структури господарства регіонів. В умовах метарегіонів (країна, автономна республіка, економічні райони) економічна оцінка територіального сполучення природних ресурсів дозволяє виокремити голов¬ні напрями вдосконалення використання природного комплексу метарегіону з обліком ефективності територіального сполучення природних ресурсів, що впливає на виробничий обмін між метарегіонами. У мікрорегіонах (області, райони) об’єктивне наукове обґрунтування використання територіального сполучення природних ресурсів, що склалося, або нового дозволяє найповніше використовувати територіальний природний комплекс для задоволення потреб регіональної економіки і зростання її ефективності.Таким чином, ефективність економіки регіонів багато в чому залежить від правильного використання всього комплексу природних ресурсів у межах певної території.7.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВПри оцінці природних ресурсів територіального комплексу (ТКПР) використовуються положення системного підходу, який розглядає його як єдину цілісну стабільну систему, а її кожний ресурс — як функціональну підсистему. В результаті такого тлумачення принципова формула оцінки кожного виду ресурсу, що входить до складу ТКПР, має вигляд: ; ; , де — рента, яку приносить -й ресурс; — вид ресурсу; — період експлуатації і-го ресурсу, починаючи з -го року; — вартість продукції (включаючи всі види побіжних продуктів), що отримуються з одиниці і-го ресурсу, розрахована в кінцевих витратах t-го року; — одноразові і поточні витрати, здійснені в t-му році для обробки одиниці і-го ресурсу; — річ¬ний обсяг споживання і-го ресурсу; — коефіцієнт дисконтування (норматив обліку фактора часу).Наведена формула є базовою. При обліку ефективності використання конкретного природного ресурсу звертається увага на певні особливості, які має даний ресурс. Так, оцінка ефективності сільськогосподарського угіддя як об’єкта природокористування визначається сумою річних диференціальних рент за весь період його експлуатації. Внаслідок цього економічна оцінка зем¬лі визначається як максимально можлива рента за рівнем кінцевих витрат, тобто: = max ; і = 1,m; t = 1,T,де — економічна оцінка сільськогосподарського угіддя в плановому періоді; — відповідно кінець і початок періоду планування; — вид сільськогосподарської продукції, яка вирощується на даному земельному угідді; — урожайність і-ї куль¬тури; — площа, яка знаходиться під посівами даної культури; — відповідно кінцеві і приведені витрати на виробництво одиниці і-ї сільськогосподарської продукції.Орієнтовно значення кінцевих витрат на продукцію сільського господарства можна визначити, виходячи з рівня роздрібних цін, що склалися на продовольчі товари і товари, які взагалі виробляються з сільськогосподарської сировини. У такому разі обов’яз¬ковим є коригування роздрібних цін з обліком державних дотацій, рівня цін на колгоспному ринку та експортно-імпортних цін, максимально приведених витрат на приріст виробництва даного виду сільськогосподарської продукції в регіоні, які передбачаються в прогнозному періоді.Економічна оцінка лісових ресурсів залежить від їх народно-господарського значення. Початковим моментом оцінки при визначенні експлуатаційної цінності лісу мають бути сукупність усіх компонентів лісового біогеоценозу. До нього належать усі лісоземельні угіддя, що розглядаються як єдиний об’єкт природо¬користування, тобто разом узяті запаси деревини, ресурси побіжного лісокористування і лісова земля. Об’єктами оцінки мають виступати території, однорідні за лісорослинними і лісоексплуатаційними умовами.Особливо складним моментом для оцінки лісових ресурсів є облік захисної цінності лісу. Ця проблема поки ще залишається невирішеною. Економічна оцінка водних ресурсів є найскладнішою, що зумовлено їх різноманітною роллю в народному господарстві. Існує значна кількість методик їх оцінок, але основним став підхід, за якого визначається економічна ефективність від додаткової витрати одиниці водного ресурсу. При цьому за показник оцінки води передбачається використовувати значення ефекту, що виникає у кінцевого споживача води, тобто у споживача, який отримує найбільший ефект від використання води порівняно з усіма іншими її споживачами.Величина ефекту в сфері водоспоживання визначається або у вигляді приросту прибутку від продукції, яка додатково реалізується, або у вигляді зниження витрат на її виробництво, які відносяться на одиницю води, що додатково витрачається. Передбачається, що об’єктом економічної оцінки є чиста вода. Якщо вода, що оцінюється, має домішки антропогенного або якого-небудь іншого походження в концентраціях, що перевищують встановлені норми, то значення оцінки води знижуються на величину витрат, необхідних для доведення чистоти води до встановлених норм. У разі, коли згадані витрати вищі за оцінку чистої води, то забруднена вода дістає негативну оцінку.При оцінці водних ресурсів використовується така формула: до ; = 1 до ; = 1 до ,де – рента, яка отримується від використання одиниці водного ресурсу; — початок і кінець розрахункового періоду при оцінці водних ресурсів; — кількість споживачів води в регіоні; — кількість технологічно можливих варіантів використання води у і-го споживача; — відповідно кінцеві витрати при використанні одиниці водного ресурсу j-м способом у i-го споживача, фактична (розрахункова) його собівартість; — величина ресурсу, яка може використовуватися за j-м технологіч¬ним варіантом i-м споживачем. Для оцінки рекреаційних ресурсів характерні єдність, нерозрив¬ність їх соціальних і економічних аспектів. З урахуванням згаданої обставини може застосовуватися така формула: , де Rpp — грошова оцінка рекреаційного ресурсу; — рекреаційні об’єкти (санаторії, пансіонати, турбази), згруповані за видами рекреаційної діяльності (санаторно-курортне лікування, туризм і т. д.); t, T — термін розрахунку; — економічний ефект від оздоровлення однієї людини в результаті рекреаційного обслуговування; C — вартість однієї путівки; N — кількість змін або заїздів на рек¬реаційний об’єкт; — річні експлуатаційні витрати на 1 ліж-ко-місце в рекреаційному об’єкті; М — загальна кількість місць на об’єктах відповідного виду рекреаційного обслуговування; — одноразові витрати на 1 ліжко-місце при спорудженні рекреаційного об’єкта; — щорічний приріст ліжко-місць на рек¬реаційних об’єктах.Від оцінки окремих видів природних ресурсів і природних умов за їх елементами закономірно перейти до економічної оцінки всього територіального комплексу природних ресурсів регіону:E = max ,де — економічна оцінка ТКПР регіону; — відповідно економічна оцінка (рента) мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових, рекреаційних та інших ресурсів регіону з обліком фактора часу; — інтегральні витрати природоохоронного значення.Необхідність урахування природоохоронного фактора при про¬веденні економічної оцінки ТКПР зумовлюється тим, що вирішення екологічних проблем в регіоні пов’язано зі збільшенням основних і обігових фондів, а також поточних витрат природоохоронного значення.Економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням екологічних, природоохоронних витрат являє собою багатостадійну ітерацію, виконану на єдиній методологічній основі, що передбачає наскрізний критерій фактора часу, варіантну і динамічну постановку даної проблеми. 7.3. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ РОЗРОБЦІ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУДля обґрунтування показників використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища на перспективу необхідно провести їх аналіз за минулий період. Він включає харак¬теристику використання природних ресурсів і стану екологічної ситуації в регіоні, для чого використовуються показники діючої статистичної звітності, дані відповідних місцевих органів, які контролюють раціональне використання окремих видів природних ресурсів і формують відповідні показники: державних управлінь екобезпеки, обласних управлінь земельних ресурсів, обласних виробничих управлінь меліорації і водного господарства, державних геологічних підприємств, облас¬них державних лісогосподарських об’єднань, обласних інспекцій рибоохорони.Аналіз використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища здійснюється за такими показниками:1. Кількість забруднених стічних вод, що складають поверхневі водойми, млн куб. м.2. Кількість забруднюючих речовин, що скидаються у поверхневі водойми із забрудненими стічними водами, тис. т.3. Кількість забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, тис. т.4. Рекультивація земель (за рахунок усіх джерел фінансування); га, у відсотках до загальної площі, що підлягають рекультивації (відпрацьованих).5. Обсяг фінансування на вжиття природоохоронних заходів за рахунок усіх джерел — всього, млн га; в тому числі по джерелах фінансування за рахунок: коштів Державного бюджету, місцевого бюджету, власних коштів підприємств, місцевих позабюджетних екологічних фондів, інших джерел; млн грн.6. Із загального обсягу фінансування на виконання заходів Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води — всього; в тому числі по джерелах фінансування за рахунок коштів Державного бюджету, місцевого бюджету, власних коштів підприємств, місцевих позабюджетних екологічних фондів, інших джерел; млн грн.Після розрахунку наведених показників визначаються причини зниження (збільшення) обсягів викидів і скидів за умов спаду (росту) виробництва, зміни структури паливно-енергетичних ресурсів тощо. Тобто, наведені показники супроводжуються відповідними аналітичними (пояснювальними) записками. Особлива увага звертається на використання вторинних ресурсів. Раціональне використання відходів виробництва і споживання, побічних продуктів, залучення їх у народногосподарський обіг з метою отримання певного економічного ефекту та охорони навко¬лишнього середовища є важливим завданням регіонів. При аналізі використовується каталог відходів, які утворюються на території регіону внаслідок виробничої діяльності підприємств, організацій, населення. Показники утворення і використання вторинних ресурсів аналізуються за кожним видом ресурсів. Вихідною є інформація, яка надходить від установ державної статистики і безпосередньо від заготівельних організацій, підприємств і установ, що розташовані на території регіону.Номенклатура вторинних ресурсів:1. Макулатура.2. Матеріали текстильні вторинні.3. Сировина полімерна вторинна.4. Шини зношені.5. Склобій покупний.6. Відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення.7. Відходи деревини.8. Відходи побутові.Номенклатура вторинних ресурсів може бути розширена за рішенням місцевих органів влади.Запитання для самостійного контролю1. У чому полягає роль наявних природних ресурсів, їх розміщення і структура для розвитку продуктивних сил регіону?2. Класифікація покладів корисних копалин за різними ознаками.3. У чому полягає особлива роль мінеральних ресурсів для економічного розвитку регіону?4. Наведіть основні цілі економічної оцінки територіального сполучення природних ресурсів.5. Які теоретичні положення використовуються при оцінці природ¬них ресурсів ТКПР, у чому полягає їх сутність?6. Які вам відомі основні методи економічної оцінки сільськогосподарських угідь, лісових, водних і рекреаційних ресурсів?7. У чому полягає необхідність урахування природоохоронного фактора для регіону?8. Чим характеризується поточний аналіз використання природних ресурсів та охорони довкілля регіону при розробці програми соціально-економічного розвитку?9. За якими показниками проводиться поточний аналіз використання природних ресурсів і охорони довкілля регіону?10. Чому особлива увага при розробці програми звертається на використання вторинних ресурсів?11. Хто затверджує номенклатуру аналізованих вторинних ресурсів регіону? Тема 8. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ8.1. Основні теоретичні підходи до аналізу міжрегіональних розбіжностей соціально-економічного розвитку.8.2. Поняття депресивної території та можливість її санації.8.1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ МІЖРЕГІОНАЛЬНИХ РОЗБІЖНОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУУтворення політично та економічно стабільного суспільства неможливе без вирішення проблем вирівнювання міжрегіональних розбіжностей, подолання кризових явищ і відставання в розвитку окремих територій, які ще більше поглибились і стали помітними у період економічної реформи.Основними причинами нерівномірного розвитку та економічної відсталості окремих територіально-адміністративних утворень є:• довгострокові циклічні кризи надвиробництва;• порушення виробничих і господарських структур;• низький рівень галузевої диверсифікації і залежність від зовнішніх ринків;• невідповідність факторів виробництва потребам сучасної НТР;• несприятливі природні і кліматичні умови, екологічні катастрофи, стихійні лиха; • історичні та соціально-культурні особливості;• несприятливі демографічні тенденції.Характер і гострота проблеми насамперед визначаються загальним рівнем економічного розвитку країни, її історичними і національними особливостями. Більше того, з переходом до якісно нового етапу розвитку змінюються і критерії відставання. Так, в промислово розвинутих країнах до Другої світової війни до відсталих відносили аграрні і гірсько-добувні райони. В 50-ті роки такими вважалися райони, орієнтовані на початкову переробку промислової і сільськогосподарської сировини, в 70-ті роки — ті, де були зосереджені базові галузі промисловості (металургія, автомобільна промисловість, енергетика), в останні роки — райони, які повільно освоюють науковоємні і ресурсозберігаючі технології.При аналізі економічної ситуації в регіоні вживається термін «економічна безпека регіону», під якою розуміють сукупність поточного стану, умов, факторів, що характеризують стабільність і поступальний розвиток економіки регіону, яка органічно інтегрована в економіку країни як відносно самостійна структура. На рівні муніципального утворення економічна безпека передбачає підтримку стабільного розвитку провідних підприємств, що виключає негативний вплив на умови життя місцевого населення.Завдання, які постають у процесі визначення економічної безпеки, є такими:• встановлення та аналіз факторів, здатних впливати на стабільний розвиток території;• формування регіональної економічної політики з визначенням пріоритетів і перетворень у межах загальнодержавної стратегії економічної реформи;• недопущення дискримінації з боку загальнодержавних органів стосовно території, забезпечення паритетної участі в реалізації загальнодержавних програм розвитку регіонів, розміщення держзамовлень і т. ін.Роль державних органів у даному аспекті зводиться до:• здійснення державної підтримки регіонального розвитку шляхом реалізації комплексу державних програм;• розміщення держзамовлення на постачання продукції підприємствами регіону для загальнодержавних потреб;• паритетної участі у великих регіональних інвестиційних проектах;• рівноправної взаємодії державної і місцевої бюджетних систем, які ґрунтуються на розмежуванні податкових та інших функцій;• створення сприятливих умов для розвитку території;• вибору обґрунтованої економічної стратегії щодо досліджуваної території.Кризова економічна ситуація в регіонах може загрожувати національній економічній безпеці у випадках, коли: а)дія окремих факторів дестабілізації сягає такого рівня гостроти, за якого можуть спостерігатися незворотні процеси в тих чи інших сферах господарського комплексу регіону, що позначається на економіці прилеглих територій і економіці України в цілому і потребує довгострокових і високовитратних державних заходів; б) коли ліквідація кризової ситуації в регіоні стає можливою лише за втручання державних органів і додатковому фінансуванні з держав¬ного бюджету.Як показники економічної безпеки (індексу економічної безпеки, ІЕБ території) можуть використовуватися:1. Ступінь зношеності основних виробничих фондів, %.2. Рівень виробничих капіталовкладень на 1 грн. основних фондів.3. Індекс динаміки обсягів промислового виробництва, (1990 р. = 100 %).4. Відношення інвестицій до ВВП, %.5. Відношення обсягів трансфертів з державного фонду підтримки територій до ВВП, %.6. Співвідношення індексів росту доданої вартості території та основного капіталу, % (ДВТ).7. Відносне зменшення зайнятих у науці і науковому обслуговуванні в загальній кількості зайнятих на території в порівнянні з 1990 р., %.8. Відношення податків та інших платежів у бюджет до ВВП території, %.9. Частка оплати праці в ДВТ, %.10. Частка незайнятих трудовою діяльністю громадян, що шукають роботу, в загальній кількості економічно активного населення, %.11. Відношення різниці між кількістю громадян, що шукають роботу, і заявленою підприємствами і організаціями потребою в робітниках, до загальної кількості зайнятих в економіці, %.12. Природне скорочення населення, осіб / 100 жителів.13. Відношення середнього строку життя до нормативу, %.14. Кількість населення з доходами, нижчими за мінімальні, в загальній його кількості, %.15. Частка оплати праці в структурі особистих доходів населення, %.16. Співвідношення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, %.17. Норми особистих заощаджень (приріст коштів на депозитах і внесках, в цінних паперах, нерухомості, товарах тривалого користування) в особистих доходах, %.18. Відношення витрат на соціальні програми до ВВП, %.19. Частка населення, що проживає в зонах екологічного забруд¬нення, природних катастроф, до загальної його кількості, %.20. Питома вага тяжких злочинів у загальній кількості зло-чинів, %.21. Частка розкритих злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів, %.Після кількісного аналізу визначається можливість або немож¬ливість зняття аномально високих напруг за рахунок внутрішніх ресурсів території, прогнозуються можливі наслідки нерегульованого розвитку ситуації і в результаті визначається необхідність швидкої розробки особливих заходів.Аналіз стану розвитку таких територій можна проводити за допомогою спеціально розроблених прогнозних сценаріїв, кож-ний з яких являє собою коротку характеристику можливого стану території (в розрізі ІЕБ), включаючи і варіант нерегульованого ззовні екстраполяційного розвитку депресії. Кожний з таких варіантів дає уявлення про власні і залучені ресурси, зміни у формуванні депресивного стану та про механізм його подолання. Інакше кажучи, сценарний варіант — це прогнозна характеристика зміни стану депресії та необхідних для цього ресурсів, управлінських дій і т. п. за найімовірнішими напрямами цих змін. Порівняльний аналіз сценаріїв дозволить не тільки обґрунтовано оцінити гостроту депресії, кваліфікувати її як потребуючу швидких дій, як таку, що не може самостійно розв’язатися, але й проаналізувати саму можливість зняття виявлених напруг.8.2. ПОНЯТТЯ ДЕПРЕСИВНОЇ ТЕРИТОРІЇ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇЇ САНАЦІЇДержавна політика підтримки галузей і територій має бути селективною (вибірковою), а в умовах гострого дефіциту бюджету — високоселективною. Об’єктами особливої підтримки за умов масових кризових ситуацій соціально-економічного, природ¬но-ресурсного та екологічного характеру стає відносно невелика група виробничо-господарських (підприємства) і регіональних (населені пункти, обмежені території) структур, тобто таких, де ці ситуації аномально загострені, а власних ресурсів для перелому негативних тенденцій недостатньо.У виробничо-господарській сфері до таких структур насамперед належать підприємства-банкрути, а в регіональних системах — депресивні території. Депресивні території — це такі просторово локальні утворення, в яких через економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші причини перестають діяти стимули саморозвитку, отже, немає підстав розраховувати на самостійний вихід з кризової ситуації. На відміну від збанкрутілих підприємств території як невід’ємні частини соціально-економічного, природно-ресурсного, екологічного, культурно-історичного потенціалів суспільства, невід’ємні складові єдиної держави звичайно не можуть ліквідовуватись, тобто неможливо механічно припинити їх функціонування. (В економічній географії є такі поняття, як детеріорація дискрепанація, дезінтеграція, які використовують для певних територій, що через певні причини виключені з господарського обігу, наприклад 30 км Чорнобильської зони). Узагальнюючи подібний стан територій, його можна трактувати як неможливість нормального відтворення економічних, демографічних та інших регіонально опосередкованих процесів.Існування депресивних територій звичайно потребує вжиття, як на державному, так і на регіональному (місцевому) рівнях антидепресивних заходів. Зрозуміло, що за економічної кризи можна стверджувати, що вся країна є депресивною територією. Тому ми говоримо про «аномалії» депресії, наддепресії, тобто окремлюємо дуже обмежені території, а не регіони. Тільки таким чином можна об’єктивно виділити депресивну територію як об’єкт першочергового державного регулювання і розробити обґрунтовані заходи щодо її санації.Депресивними в умовах економічної кризи територіями слід вважати регіони, в межах яких темпи спаду виробництва, рівня життя, зростання негативних тенденцій у сфері зайнятості, демографії, екології, соціальних послуг і т. п. вищі за макрорегіональні, загальнодержавні. Тобто, такі компактні територіальні утворення (населені пункти) дійсно є центрами депресивних напру¬жень. Система заходів, яка проводиться для оздоровлення депресивних територій, називається санацією. Результатом проведення санації на першому етапі є зняття аномальної гостроти проблем, а надалі — економічно-соціальна реабілітація території.Досягненню цієї мети служать системні механізми, тобто сукупність регулятивних заходів, здатних одночасно впливати на ситуації в сфері економіки, соціальних відносин, природокористування та ін., тобто застосування багатофункціональних регуляторів (економіко-правових, соціально-організаційних, соціально-економіко-демографічних тощо).Завдання вибору територій для їх включення до переліку депресивних вирішується за допомогою кількісних показників, які дають можливість проаналізувати стан певної території і порівняти їх з середніми по країні.Визначення території як депресивної складається з ряду етапів:1-й етап — оцінка існуючого положення і тенденцій зміни ситуації на ринках праці і в сфері зайнятості населення з використанням статистики або розроблених на її основі спеціальних показників, які потім зводяться в інтегрований бальний критерій. У результаті з’ясовуються райони, населені пункти, в яких ситуація на ринку праці значно відрізняється від середніх і тому вони можуть претендувати на отримання статусу території пріоритетного розвитку;2-й етап — з’ясовуються причини зазначених відхилень. При цьому розрахунки проводяться тільки для тих адміністративно-територіальних одиниць, які були виділені як такі, що претендують на статус територій пріоритетного розвитку. Це дає можливість визначити напрям політики регулювання ринку праці і зай¬нятості населення залежно від того, якими причинами (демографічними, економічними, соціальними чи іншими) зумовлена ситуація. В результаті виокремлені райони, населені пункти групуються за типом політики регулювання ринку праці та зайнятості населення; 3-й етап — з кількості виділених районів вибираються ті, де не вдалося визначити причини, що привели до виникнення критичного стану. Це означає, що даний стан є наслідком, як правило, незадовільної діяльності місцевої служби зайнятості (несвоєчасне зняття з обліку безробітних, поганий моніторинг ринку праці тощо). Такі райони виключаються з кількості тих, що претендують на отримання статусу територій пріоритетного розвитку. Розглянемо конкретно можливий розрахунок показників, які характеризують ситуацію на ринку праці і в сфері зайнятості населення (1-й етап): , (1)де — рівень незайнятості; — кількість незайнятих працездатних громадян у районі, місті, які перебувають на обліку служ¬би зайнятості; — загальна кількість працездатного населення в районі, місті. (2)де — рівень безробіття; — кількість офіційно зареєстрованих безробітних. Рівень незайнятості і безробіття в районі, місті непрямим шляхом характеризують соціальну напругу.Слід зауважити, що за рекомендацією Міжнародної організації праці, в знаменнику необхідно використовувати кількість економічно активного населення: , (3)де Кр — коефіцієнт ротації безробітних, який свідчить про застій або мобільність ринку праці в районі, місті і пов’язаних з цим небажаних соціальних наслідках; — кількість безробітних, знятих з обліку за звітний період; — кількість безробітних в районі, місті на початок звітного періоду. , (4)де — визначає співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці. Разом з показником він може використовуватись також для оцінки ступеня професійно-кваліфікаційної відповідності між попитом і пропозицією робочої сили; — кількість вільних робочих місць у районі, місті, про які сповістили підприємства службам зайнятості.Зазначені показники розраховуються для всієї сукупності районів, з яких визначаються претенденти на статус території пріоритетного розвитку. Далі розраховується величина відхилення показників конкретного регіону від середнього значення даного показника з обраної сукупності.За допомогою експертно-аналітичного методу визначаються інтервали абсолютних величин відхилень, кожному з яких присвоється певний бал. Наприклад, при п’яти інтервалах відхилення показників рівня безробіття від середнього значення найбільший інтервал дістає бал 5, а найменший — 1 бал. Після цього бали за показниками сумуються і отримана кількість балів ділиться на кількість показників, що використовувалось. Таким чином отримується середня бальна інтегральна оцінка стану ринку праці в районі, місті. Адміністративні одиниці, які мають найбільшу суму балів, виділяються в якості територій пріоритетного розвитку, причому їх кількість не повинна перевищувати 10—15 % загальної кількості адміністративно-територіальних одиниць у розглянутій сукупності.Довідково розраховуються динамічні показники, що характеризують зміни, які відбулися на ринку праці в кожній адміністративно-територіальній одиниці. Для цього абсолютне значення кожного окремого статистичного показника на кінець досліджуваного періоду ділиться на цей самий показник на початок періоду. Далі проводяться розрахунки, аналогічні тим, що використовуються при оцінці ринку праці.Існує інший, спрощений варіант розрахунків для визначення пріоритетних територій шляхом ранжирування територій за кількісними значеннями кожного з показників з визначенням відповідного балу (місця) території.Бал (місце) 1 надається території у разі, коли значення показників , , мінімальні з усієї сукупності територій, а значення — максимальне. Потім бали території за окремими показниками сумуються (як і в попередньому випадку вони можуть бути зваженими). Після того, як сума балів поділена на кількість показників, що використовувались, отримується середня бальна оцінка ринку праці території, яка використовуватиметься як критерій визначення території пріоритетного розвитку (аналогічно першому методу).Далі визначаються причини, що зумовили відхилення показників від середніх. Спочатку показники групуються за їх якісним змістом, тобто виокремлюються демографічні, економічні і соціальні причини і потім проводиться оцінка за кожною з цих груп. Усі групи причин описуються визначеним набором показників, що впливає на ринок праці територіально-адміністративної одиниці. Можуть використовуватися такі показники:1. Питома вага працездатного населення в загальній кількості населення, %.2. Індекс споживчих цін (з використанням індексу інфляції).3. Середні грошові доходи на душу населення.4. Частка збиткових підприємств, %.5. Приріст населення за рахунок міграції, %.6. Працюючі неповний робочий день, в % до спискової кількості зайнятих на найближчий квартал.За цими показниками проводяться аналогічні розрахунки бальної оцінки районів і з’ясовується вплив різних факторів на ситуацію, що склалася на даній території.Запитання для самостійного контролю 1. Якими причинами зумовлена економічна нерівномірність розвитку окремих територіально-адміністративних одиниць?2. Що розуміється під поняттям «економічна безпека регіону»?3. Яким чином держава впливає на економічно безпечний розвиток територій?4. Як проводиться визначення індексу економічної безпеки регіону?5. Як визначається можливість зняття аномальних напруг у регіоні?6. Що являють собою депресивні території?7. Яким чином визначається депресивна територія?8. Які основні показники характеризують депресивну ситуацію?


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аналіз регіональної економіки» автора Стеценко Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 1. Приємного читання.