Розділ 7. АКЦЕПТНІ ОПЕРАЦІЇ З ВЕКСЕЛЯМИ

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, ВИДИ Й ФУНКЦІЇ АКЦЕПТУ

Загальні засади акцептування

Правові види акцепту

Відображаючи складну сукупність економічних відносин між учасниками господарського життя, акцепт має декілька видів.

У найширшому розумінні розрізняють два види акцепту: посередницький, що відображає згоду сторонньої особи виконати доручення акцепту на основі відповідно оформленого договору; поручительський, коли особа, яка здійснила поручительський акцепт, бере на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань якоюсь іншою особою, що підписала вексель.

Оскільки акцепт може робитися різними векселезобов'язаними особами, розрізняють акцепт векселедавця і акцепт векселетримача (індосанта).

Зазначимо ще два види акцепту: безумовний, що висловлює згоду акцептанта виконати наказ трасанта; обмежений, що свідчить про згоду задовольнити вимоги вексельного зобов'язання, але з певними змінами, які містяться у тексті акцепту.

При цьому різновидами обмеженого акцепту є такі:

• умовний акцепт, який передбачає вміщення певних умов. Але за вексельним правом це робить Його недійсним;

• акцепт із додаванням певних компонентів, що ускладнюють виконання вексельного зобов'язання. Такий акцепт також уважається недійсним;

• місцевий акцепт. Він означає, що платник приймає пропозицію сплатити і виконає її, але лише в указаному ним місці. Такий вид акцепту є дієздатним за умов: якщо платник указав іншу адресу в тому ж населеному пункті, де має виконуватися платіж; якщо платник, зазначивши іншу адресу платежу, не обумовлює ЇЇ лише цим місцем, а не якимось іншим;

• акцепт, що обмежує час платежу. Тобто платник висловлює згоду сплатити за векселем, водночас обумовивши це відповідним терміном;

• акцепт не всіх зазначених у векселі платників. Векселетримач може відхилити такий акцепт, а може і погодитися на Його умови. Тоді решта векселезобов'язаних осіб мають дати на це свою попередню згоду і підтвердити її після отримання повідомлення від векселетримача про цей акцепт упродовж належного періоду часу. Вказане положення не стосується часткового акцепту;

• частковий акцепт, яким акцептант приймає до сплати лише частину вексельної суми. Такий акцепт по суті базується на дії "провізо", коли кредитор виписує тратту на боржника у рахунок тих цінностей, що були йому передані у попередніх операціях.

Водночас боржник може взагалі не акцептувати вексель. Але така відмова має сенс лише тоді, коли вексельне зобов'язання, на його думку, не випливає з його стосунків з кредитором. Щоб уникнути розбіжностей і точніше відобразити зміст угоди, постачальник, відправляючи товар, разом із товарно-транспортними документами може передати до банку і вексель. Тоді покупець не зможе отримати адресовані йому товари і документи без своєї попередньої згоди на акцепт.

Якщо строк погашення векселя встановлений векселедавцем, то акцептант лише підписує його, а коли дата погашення не уточнена, то він, акцентуючи вексель, зазначає і дату платежу. Починаючи з даного моменту тримач акцептованого векселя вважає, шо його боргова вимога гарантується двома солідарно відповідальними дебіторами — векселедавцем і акцептантом.

Платник може не лише обмежитись акцептом частини вексельної суми, а й зовсім не прийняти вексель. Неакце-птованим вексель вважається у таких випадках: якщо за вказаною у векселі адресою платника не виявлено; якщо платник збанкрутів; якщо платник помер; якщо на векселі є штампи "Неакцептований", "Не прийнято" тощо; якщо напис про акцепт закреслений.

Отже, акцептувавши вексель, платник-акцептант стає головним боржником. У разі неплатежу векселетримач може вчинити йому прямий позов. На відміну від векселедавця та індосантів акцептант першочергово відповідає за оплату векселя незалежно від того, своєчасно було пред'явлено Йому вексель до акцепту, чи він взагалі не пред'являвся.

Налагал акцептовані векселі є: більш авторитетними, вони приймаються як платіжний документ у першу чергу і мають вищу цінність та ліквідність.