ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Витрати виробництва: облік та аналіз на пивоварних підприємствах

До витрат основних матеріалів на пивоварних підприємствах відносяться витрати гіпсу, термаміну, хмелю, паростків, цикорію, не солоджених та інших матеріалів залежно від сортів пива. Облік основних матеріалів на досліджених підприємствах ведеться на рахунку 20 "Виробничі запаси", субрахунок 201 "Сировина і матеріали". Витрати основних матеріалів виникають в основному в варильному цеху, де їх вартість додається до вартості отриманого від солодового цеху солоду, і в результаті технологічного процесу виробляється гаряче сусло.

Солод є напівфабрикатом власного виробництва. На пивоварних підприємствах для обліку витрат, пов'язаних з його виробництвом, використовується рахунок 25 "Напівфабрикати", субрахунок 251 "Солод".

До допоміжних матеріалів відносяться: казеїновий клей, етикетки, кольє-ретки, кроненкорок, фільтр картон, сода каустична сіль, хлорне вапно, пивна смолка тощо.

Витрати допоміжних матеріалів виникають в основному в цеху розливу пива, за винятком хлорного вапна для замочування ячменю та пивної смолки для покриття апаратів бродіння та доброджування, тому вони списуються за відповідними напрямами витрат, тобто на витрати цеху розливу, солодового та бродильних цехів.

На пивоварних підприємствах прямі витрати матеріальних ресурсів на виробництво у фінансовому обліку відображаються за дебетом рахунку 23 "Виробництво" та кредитом рахунків обліку виробничих запасів та напівфабрикатів власного виробництва.

На відміну від фінансового обліку в податковому обліку до валових включають будь-які витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів (робіт, послуг) а також попередня оплата постачальникам за товарно-матеріальні цінності. На витрати виробництва вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей не відносять, а лише списують їх витрачання. У фінансовому обліку вартість отриманої сировини, матеріалів обліковують у складі виробничих запасів.

При дослідженні побудови обліку матеріальних витрат та порядку їх включення в собівартість продукції було з'ясовано, що практика обліку списання матеріальних витрат на виробництво на пивоварних підприємствах не відповідає в достатній мірі потребам забезпечення керівництва підприємства інформацією стосовно матеріальних витрат з метою прийняття рішень щодо управління ними.

Тому, при вивчені цього питання необхідно виявити недоліки та надати конкретні пропозиції щодо їх усунення в побудові обліку матеріальних витрат на пивоварних підприємствах.

Відпуск сировини та матеріалів на виробництво здійснюється за обліковими цінами, в якості яких виступають договірні ціни, тобто фактичні ціни їх придбання. Списання сировини та матеріалів на виробництво здійснюється за цінами перших за часом надходження партій матеріалів [13,15].

Використання партіонного методу є умовою для застосування такого методу оцінки виробничих запасів при їх вибутті, як FIFO, який базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, використовуються першими [15,65].

В умовах невисокого рівня інфляції визначення фактичної собівартості витрачання матеріалів за методом FIFO є найбільш доцільним. Доцільність застосування цього методу обґрунтовується тим, що виробничі запаси, відпущені у виробництво, будуть оцінені за ціною нижчою, ніж запаси на складі, а їх залишки на кінець періоду будуть оцінені за найвищими цінами (цінами останньої партії). Перевагою методу FIFO є його простота, об'єктивність та забезпечення відображення у балансі суми виробничих запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Даний метод перешкоджає маніпулюванню даними в напрямку штучного завищення або заниження вартості запасів і, як наслідок - прибутком. Використання методу оцінки списання на виробництво виробничих запасів FIFO в сучасних умовах в найбільшій мірі відповідає такому принципу бухгалтерського обліку, як обачність, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і завищенню оцінки активів і доходів підприємства [54,63,64].

Крім того, використання вказаного методу оцінки на пивоварних підприємствах обґрунтовується тим, що облік сировини та матеріалів ведеться не тільки за видами, але й за партіями надходження, що покращує контроль їх використання.

Повна відмова від планування цін на сировину і матеріали, на нашу думку, не є позитивною практикою в економічній роботі пивоварних підприємств, тому що прогнозування ціни має особливе значення для прийняття управлінських рішень щодо заготівлі сировини та матеріалів, виходячи з їх вартості та ринкових умов.

Різниця між фактичною договірною ціною та нормативною (плановою) може враховуватись як відхилення.

Слід відмітити, що на пивоварних підприємствах розраховуються норми витрачання як основних, так і допоміжних матеріалів (додаток В.6).

Крім того, норми витрачання сировини та матеріалів розробляються за кожним сортом пива.

Дослідження показало, що результати розрахунків норм витрачання сировини та матеріалів наводяться в досить незручній для використання формі (додаток В.7), тому рекомендовано за кожним сортом пива використовувати рецептуру витрат сировини та матеріалів за формою, що наведена в табл. 2.1.

Особливого значення для організації обліку матеріальних витрат набуває документальне оформлення відпуску сировини та матеріалів на виробництво.

Таблиця 2.1

Рецептура витрат сировини та матеріалів на виробництво пива, кг/дал.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Витрати виробництва: облік та аналіз на пивоварних підприємствах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОБЛІК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО“ на сторінці 2. Приємного читання.