РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ

- верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках через банк отримувача або через банк платника (залежно від домовленості);

- нижню частину документа заповнює платник, у разі згоди оплати передає в банк, що його обслуговує, у строки, установлені для платіжних доручень.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів з дати оформлення її отримувачем і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то причини він повідомляє безпосередньо отримувачеві коштів без втручання банку.

Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень {рис. 3.2).

Рис. 3.2. Схема здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень:

1 - відвантаження продукції, надання послуг, виписування і відправлення отримувачем платіжної вимоги-доручення разом із товарно-транспортними документами;

2 - оформлення платником нижньої частини вимоги-доручення (за згоди оплатити) і відправлення в обслуговуючий банк;

3 - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжною вимогою-дорученням;

4 - перерахування коштів у банк отримувача;

5 - зарахування коштів на рахунок отримувача.

Слід зазначити, що при здійсненні розрахункових операцій такий платіжний інструмент, як платіжна вимога-доручення, застосовується рідко, однак є можливість його застосовувати при розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Ця розрахункова операція спирається на взаємну довіру сторін і банк не контролює стан виконання ними платіжних зобов'язань.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених договором між банком і клієнтом. Для здійснення цих операцій використовується такий платіжний інструмент, як платіжна вимога.

Примусове списання коштів із рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для цього стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер виконавчого документа або зазначає характер суми, що підлягає списанню згідно з виконавчим документом.

Стягувач подає платіжну вимогу в обслуговуючий банк разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк стягувана приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом ЗО календарних днів.

У тому разі, якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк стягувана надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги.

Стягувачеві повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру залишається в банку стягувача.

Якщо ж стягувач сам надсилає до банку платіжну вимогу, то банк стягувача повертає стягувачеві всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача не залежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Ця операція в банку оформляється меморіальним ордером.

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунку платника. Для цього стягувач повинен подати лист про відкликання платіжної вимоги (відкликання здійснюється в повній сумі). У такому разі банк платника не списує кошти з рахунку платника і повертає стягувачеві (безпосередньо або через банк) платіжну вимогу.