Розділ «ТЕМА 6.2. АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ»

• портфель інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Цінні папери в торговому портфелі та портфелі банку на продаж - це папери, які придбані банком з метою подальшого продажу й отримання торговельного прибутку від різниці між ціною продажу і купівлі та які відповідають одразу двом вимогам:

• вільно обертаються на ринку;

• мають визначений короткостроковий період дієздатності (не більше ніж один рік).

Портфель цінних паперів, що утримуються до погашення, складається з цінних паперів, що були придбані для їх утримання до настання строку погашення (для безстрокових цінних паперів - довічно) та отримання дивідендного доходу, а також для використання інших прав, що випливають із володіння цінними паперами.

Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії включають довгострокові вкладення капіталу банку в асоційовані компанії, де банк володіє 20% або більшою частиною їх капіталів і на його частку виплачують дивіденди, а також у дочірні компанії, при цьому банк повинен володіти 50% або більшою частиною капіталу дочірніх компаній.

Доходи від вкладень у ці інвестиційні портфелі можуть бути невеликими, але банк переслідує таку ціль, як контроль за управлінням цими компаніями і навіть вплив на їх діяльність.

Кожна банківська установа, залежно від формування портфелів цінних паперів різних типів та видів, виробляє свою інвестиційну стратегію і варіанти управління ними.

Розрізняють два види інвестиційної стратегії банків: пасивну і агресивну. Пасивна стратегія має на меті одержання стабільного доходу на рівні, близькому до середньо ринкового. За пасивної стратегії найчастіше формують портфель цінних паперів, що утримуються до погашення.

Агресивна стратегія спрямована на використання можливостей одержання максимального доходу від ринкового коливання курсів і процентів, у цьому разі банки формують торговий інвестиційний портфель та портфель цінних паперів на продаж. За такої стратегії банки повинні мати серйозну аналітичну базу, яка об'єктивно може оцінити активний ринок і скласти відповідні прогнози.

Управління портфелями цінних паперів банки також можуть здійснювати двома способами:

• самостійно управляти інвестиційними портфелями;

• усі функції з управління передати іншій особі (трастові).

За самостійного управління портфелем банк створює спеціалізований структурний підрозділ, за яким закріплює відповідні функції:

• визначення типів портфелів та інвестиційних цілей;

• розроблення поточної і стратегічної програм управління;

• реалізація операцій, що стосуються управління портфелем;

• аналіз виконання програм, ужиття конкретних заходів щодо поліпшення управління портфелями.

Об'єктами управління портфелями цінних паперів на довірчих засадах можуть бути:

• власний портфель банку;