Розділ 6. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ БАНКІВ

6.1. Мета та принципи реорганізації та реструктуризації банків.

6.2. Порядок проведення реорганізації банків.

6.3. Реорганізація банку за рішенням його власників.

6.4. Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації.

6.5. Реструктуризація капіталу, активів та зобов'язань банку.

6.1. Мета та принципи реорганізації та реструктуризації банків

6.2. Порядок проведення реорганізації банків

Реорганізація банку — це добровільне чи вимушене припинення діяльності банку і зміна його організаційно-правової форми шляхом передачі його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам .

Реорганізація банку на відміну від ліквідації банку, здійснюється з метою запобігання процедурі банкрутства, збереження потенціалу і основних засобів банківської установи, відновлення ефективної діяльності.

Реорганізація банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі. Вона сприяє: активізації процесів консолідації банків; розвитку структури банківського сектору в напрямі оптимального поєднання великих банків з розгалуженою мережею філій, універсальних і спеціалізованих банків; створенню умов для розширення спектру банківських послуг та розвитку нових сегментів ринку банківських послуг. У цілому злиття обходяться значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і власники надають перевагу саме їм.

Реорганізація банку може бути здійснена за рішенням його власників, за рішенням Національного банку України, або за рішенням тимчасової адміністрації, погодженим з Національним банком України (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Види та способи реорганізації банку

Порядок здійснення реорганізації банку за рішенням Національного банку України або тимчасового адміністратора встановлюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із Законом України "Про господарські товариства", нормативноправовими актами Національного банку України за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

Національний банк може відмовити у наданні попереднього дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, не буде відповідати вимогам щодо економічних нормативів його діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

За змістом способи реорганізації можуть бути об'єднувальні, розподільчі та реорганізація шляхом перетворення.

До об'єднувальних способів належать злиття та приєднання. Злиття передбачає припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку. Приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов'язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії.

До основних чинників, що визначають необхідність та доцільність злиття банківських установ та їх приєднання, можна віднести такі: підвищення рівня капіталізації; збільшення частки банку на ринку кредитів, депозитів чи інших видів банківських послуг; зниження рівня витрат і собівартості банківських послуг; зниження рівнів фінансових і нефінансових ризиків; вихід на нові ринки; підвищення конкурентоспроможності тощо.